Складіть коротку розповідь про князя Ярослава мудрого ДОПОМОЖІТЬ пжжж
Ответы
Відповідь:
Подібно до Володимира, Ярослав прийшов до влади в результаті міжусобної боротьби зі своїми братами. Позбувшись Святополка в 1019 році, Ярослав зіткнувся в боротьбі за владу зі своїм старшим братом Мстиславом. Результатом битви на Листвені, що відбулася в 1024 між Ярославом і Мстиславом під Черніговом, стала домовленість між братами розділити територію Південної Русі на дві частини по Дніпру і правити спільно. Так, Київ із правобережжям відійшов Ярославу, а Чернігів із лівобережжям – Мстиславу. З того часу брати жили у злагоді. Після смерті Мстислава в 1036 році Ярослав правил самостійно.
На початку князювання Ярославу доводилося докладати чимало старань, щоб захистити Київську Русь від нападів печенігів. Не припиняючи справу свого батька, він зміцнив південні кордони своєї держави. Однак, печенізькі орди змогли подолати ці зміцнення і в 1036, як розповідає літописець, прорвалися до Києва, але були розбиті біля стін міста. Внаслідок перемоги Ярослав назавжди вигнав печенігів із кордонів Русі. У місці битви було збудовано Софійський собор.
Чимало зусиль докладав Ярослав для створення нових та розбудови наявних міст. Багато коштів він витрачав на будівництво у Києві, намагаючись перетворити його на суперника Константинополя. При Ярославі перше літописне зведення було створено у 1037-1039 рр. Князь сам переклав багато книг і зібрав велику бібліотеку, яка зберігалася в Софійському соборі. Зокрема Ярослав укріпив Київ, звівши «місто Ярослава» — систему укріплень з ровами та земляними валами заввишки 14 м із міцними дубовими стінами та вежами, що простяглася на 3,5 км. Під час князювання Ярослава було укладено перше письмове зведення правових норм на Русі, що одержало назву «Найдавніша правда, або Правда Ярослава». Вона містила 18 статей та увійшла до складу «Руської правди» – першого писаного зводу норм давньоруського права. Князь Ярослав намагався перетворити церкву на потужну опору своєї влади. Слідом за хрещенням на Русі було засновано Київську митрополію, яка підкорялася Константинопольському патріарху. Митрополитом ставав єпископ, який призначався із Константинополя.
Ярослав приділяв велику увагу до зовнішньої політики. Скориставшись міжусобицями у Польщі, він у 1030-1031 роках остаточно відвоював у поляків Червенські міста. На північному заході князь розширив межі держави до Фінської затоки. Протягом періоду його правління відносини з Візантією залишалися дружніми. Руські військові воювали разом із візантійцями. Зокрема, у 1038–1041 роках завдяки допомозі руського війська візантійці змогли утримати острів Сицилія, який намагався захопити араби. В 1043 вибухнула Русько-візантійська війна, викликана погіршенням відносин між візантійцями і руськими купцями і недружнім поводженням візантійського імператора з Ярославом. Хоча морський похід русичів на Константинополь закінчився поразкою, згодом візантійці змушені були шукати примирення з київським князем, оскільки потребували його допомоги у боротьбі з печенігами. Важливе місце у зовнішній політиці Ярослава зайняла «шлюбна» дипломатія. Зокрема, він віддав за польського короля Казимира свою сестру Марію Доброгневу, а свого сина Ізяслава одружив із сестрою Казимира. Цей союз закріпив за київським князем Червенські міста. Його старший син Володимир був одружений із Гідою, донькою англійського короля Гарольда. було незабаром скріплено Русько-візантійську угоду 1046 року шлюбом сина Ярослава Всеволода з Марією, дочкою візантійського імператора Костянтина IX Мономаха. Шлюб його сина Святослава з онукою німецького імператора Генріха II сприяв зміцненню відносин Київської Русі зі Священною Римською імперією. За європейських правителів вийшли заміж 3 доньки князя: Анна — за французького короля Генріха І, Анастасія — за угорського короля Андрія І, Єлизавета — за норвезького короля Гаральда III.
Підсумовуючи, період правління Ярослава Мудрого був періодом подальшого піднесення Київської Русі. Саме в цей час завершилося формування її державності: були стабілізовані межі, удосконалювалася система управління, упорядковувалися правові норми, розвивалася культура, освіченість та церковне життя. У цей час Київська Русь досягла апогею свого розквіту, ставши в один ряд із провідними державами середньовічної Європи: Візантійською та Священною Римською імперіями.
Пояснення: