Предмет: Литература, автор: sofiikakohutiak

Твір на тему
Мої враження від роману Е.В.Сігела "Історія одного кохання"
СРОЧНО!!!!!!!! ДАЮ 100 Балівв

Ответы

Автор ответа: nastaprokopcuk78
1

Ответ:

Рецензія на твір «Історія одного кохання»

«Історія одного кохання» — твір Еріка Сіґела, який більшість людей знають завдяки фільму, що вийшов у прокат п’ятдесят один рік тому. Таким чином, і книга стала бестселером, і її екранізація мала великий успіх.

Мені теж роман дуже сподобався. Я прочитав його, як кажуть, на одному подиху. Це історія кохання сина мільйонера та простої дівчини, яка не має високого статусу у суспільстві. Молоді люди гідно долали всі негаразди життя, адже по-справжньому кохали одне одного. Вони навіть мріяли про народження сина, але обстеження показало, що дівчина страждає на лейкемію. На жаль, хвороба виявилася дуже агресивною — молода дівчина померла.

Роман «Історія одного кохання» цікавий тим, що має незвичну структуру: спочатку написана сумна кінцівка, яка інтригує читача — як так сталося, а тільки потім розгортається сюжет твору.

Мої враження від твору «Історія одного кохання»

На початку читання роману мені стало сумно, адже я дізнався, що дівчина «дожила до двадцяти п’яти років і померла». Потім цей сум перекривається цікавою історією головних героїв, після чого знов настає болісний фінал.

Автор викликає в читача думки про швидкоплинність і непередбачуваність життя, про неминучість долі. Він підіймає проблеми соціальної нерівності, стосунків батьків і дітей, кохання та відданості. До речі, образ головного героя твору має спільні риси з вічним образом класичної літератури — Ромео з твору «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра.

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: asel1612
Жгучий ветер, посылаемый жаркой пыльной степью, с рёвом вгрызался в сосновый лес. Стуча колючими песчинками по хвойным лапам и стволам, он выл от напряжения, но скоро выдыхался, натыкаясь кругом на молчаливое сопротивление деревьев.*

Ветер привык к своей силе и с удовольствием носился по степи, заметая её песком и высохшей травою, дабы лишний раз убедиться, что на тысячи километров вокруг всё ему подвластно.** А степь, сухая, плоская от природы, и потому полагающая за правило, что всё на свете должно быть сухим и плоским, любила ветер, который мог всё возвысившееся и выросшее над нею смести и сровнять с поверхностью.

Вот только лес не давался силе ветра. Деревья, взявшись за руки и тесно прижавшись плечами друг к другу, продолжали расти. Когда ветер был особенно неистов, они глухо роптали кронами, взмахивали тёмно-зелёными лапами и раскачивались из стороны в сторону всем телом. Ветер хотел так раскачать их стволы, чтобы корни не удержались за землю и деревья полетели вверх тормашками.

«Ну что за блажь - эти нелепые зелёные дылды!» - злобно выл ветер. И трудился без устали. Но странно: чем сильнее он задувал, тем меньше добивался толку.
Найти в тексте слова на правописание безударной гласной в корне которую можно проверить ударением
Предмет: Химия, автор: kaydoyuno