Question

Розкрити скаладові гібридної війни Росії проти України.

Answer 1

Ответ:

Особливості російській «гібридній» агресії проти України

Починаючи з лютого 2014 р. в центрі Європи точиться війна. Як би хто не називав події з початку спецоперації Росії з анексії Криму та Севастополя, а також на Сході України, з моменту захоплення перших адміністративних будівель, — згідно з нормами міжнародного права це саме війна.

Для України де факто це війна за незалежність і відновлення територіальної цілісності держави в її міжнародно визнаних кордонах. Як би не називали ці події на російських телеканалах та в офіційних заявах російських керманичів, для України та міжнародної спільноти це не має жодного значення. Адже Росія, розв’язавши війну, поставила себе поза міжнародним правом і цивілізованими рамками міжнародного життя. Чим далі продовжується ця війна, тим більше міжнародних організацій та окремих держав визнають реальний стан справ, який склався в результаті російської агресії, і відходитимуть від розмитих сором’язливих формулювань в офіційних документах та офіційних заявах, як це мало місце в перші місяці після анексії Криму.

«Гібридна» війна проти нашої держави засвідчила також відсутність дієвості міжнародних глобальних і регіональних безпекових інститутів (ООН, ОБСЄ, ЄС, Ради Європи, СНД) у врегулюванні міжнародних конфліктів і локальних воєн та, як наслідок, — втрату ними міжнародного авторитету. Конфлікт на Сході України виявив багато особливостей та новітніх підходів Росії у військовій сфері. Окуповані російськими військами Крим і ОРДЛО фактично перетворені в дослідницький полігон для іспитів та тестування нових російських озброєнь та військової техніки, а також для перевірки нових концепцій застосування російських військ та проведення спеціальних операцій.

Руйнування української державності мало на меті:

показати своїм громадянам катастрофічні наслідки будь-якої протестної активності та запевнити його в підтримці «сильної руки»;

сформувати для внутрішньої аудиторії образ ворога в особі українського націоналізму та західного експансіонізму, який його підтримує;

нейтралізувати загрозу внутрішньої опозиції В. Путіну — як ліберальної, так і націоналістичної;

перехопити геополітичну ініціативу у Заходу, який переживає кризу ідентичності та політичної спроможності;

захистити свою нішу в глобальному поділі праці;

конвертувати силову (мілітарну) перевагу в зростання політичного впливу.

Українсько-російський конфлікт вкотре продемонстрував, що, за бажання, будь-яку країну (зокрема, й європейську) можна дестабілізувати та довести до межі розпаду. І навпаки — відновити цілісність і стабільність країни, що стала жертвою «гібридної» агресії, дуже складно, і це потребує зусиль мало не всього світового співтовариства.

«Гібридна» агресія з боку Росії передувала війні на Донбасі, яка стала класичним прикладом «гібридної» війни, що характеризується застосуванням нерегулярних збройних формувань, місцевих кримінальних груп, а також регулярних збройних сил Росії. При цьому Кремль офіційно заперечує свою участь у збройному конфлікті та формально не несе правової відповідальності за агресію проти України.

Збройний конфлікт на Донбасі є класичним проявом «гібридної» війни, яка може стати поштовхом у напрямі дослідження цього сучасного феномена та координації міжнародних зусиль щодо його протидії. При цьому, «гібридні» війни Росії використовують багато інструментів, починаючи віл поширення панічних чуток до мобілізації потенціалу церкви, агентів впливу в економіці, політичних органах чи застосування так званої м’якої сили.

Объяснение: