"...Якщо хто не підана відкладену панщину, адміністратор зараз же його кладе і бє, через що не лише молоді хлопці, а й наші діти утриматись не можуть..." Охарактерезуйте особливості становищі Правобережної України та причини загострення соціальних протиріч
Ответы
Відповідь:
На території Правобережної України в другій половині XVII ст. з’являється чимало нових землевласників як з місцевої шляхти, так особливо із зайшлих польських і литовських магнатів та шляхтичів. Панські маєтки здебільшого майже весь час перебували в руках заставних або орендних державців (або посесорів) - майже виключно з середньої та дрібної польської і частково литовської шляхти. Замість володінь київських монастирів і київської православної митрополії, які після 1686 р. зосередили своє господарство на Лівобережжі і в тій частині Правобережжя, що відійшла до Росії, в межах Правобережної України з’явилися володіння різних католицьких та уніатських церковних інституцій і серед них володіння (з 1684 р.) такого великого землевласника, як київська уніатська митрополія.
Разом з тим відновлюється і посилюється економічний визиск селянства. Вже в 50-60-х роках XVII ст. нормою панщини на Волині було 3 дні, але нерідко зустрічалася панщина і в 6-7 день на тиждень (до 356 робочих днів на рік з селянського господарства). Навіть на сході Правобережжя інвентарі наддніпрянських поліських сіл вже на початку 1660-х років згадують дводенну панщину (1660 р. - села Козаровичі й Глібівка), тимчасом як у сусідніх селах на території Гетьманщини панщини ще майже не було.
У кінці XVII - на початку XVIII ст. звичайною нормою панщини на Правобережній Україні було 3-4 дні на тиждень, на Лівобережжі - лише 2 дні на тиждень. Крім панщини, правобережно-український селянин був обтяжений найрізноманітнішими повинностями. Селяни мусіли відробляти на державців ще надурочні дні ("зажинки", "обжинки", "закоски", "обкоски", "заорки", "оборки", "шарварки", "толоки" і т. д.). Вони повинні були також садити панові капусту, полоти папські городи, готувати прядиво, давати сторожу для панського двору, виконувати різні роботи на панських промислових закладах (наприклад, конати й возити руду для залізних заводів - "рудень", випалювати вугілля і т. ін.) тощо. Селянин був обкладений різними данинами - натуральними і грошовими - на користь панові.