У сферу впливу якої держави потрапила Запорізька Січ внаслідок укладення «Вічного миру»?
Ответы
Річ Посполита визнавала за Московським царством Лівобережну Україну
Ответ:
Гетьманщина (укр. Гетьманщина; белор. Гетьманшчина; в офіційних документах-Військо Запорозьке, укр. Військо Запорозьке, також використовувалися й інші назви) — історіографічна назва частини козацьких земель на території сучасних України, Росії (Стародуб'я), Білорусії (Лоєв і східна частина Білоруського Полісся) і Придністров'я, на які в різні історичні періоди поширювалася влада гетьмана Війська Запорозького.
Гетьманщина (укр. Гетьманщина; белор. Гетьманшчина; в офіційних документах-Військо Запорозьке, укр. Військо Запорозьке, також використовувалися й інші назви) — історіографічна назва частини козацьких земель на території сучасних України, Росії (Стародуб'я), Білорусії (Лоєв і східна частина Білоруського Полісся) і Придністров'я, на які в різні історичні періоди поширювалася влада гетьмана Війська Запорозького.Гетьманщина бере свій початок з повстання Хмельницького, що спалахнуло в 1648 році.[4] [5] спочатку охоплювала Подніпров'я, Придністров'я, Сіверщину, а також Запоріжжя[6] [7]. Після повстання Барабаша і Пушкаря серед кошових отаманів Війська Запорозького Низового зміцнилася недовіра до гетьмана, внаслідок чого Запорізька Січ стала підкорятися гетьману лише формально.[8] після укладення вічного миру 1686 року між Російським царством і Річчю Посполитою Гетьманщина на правому березі Дніпра, що залишався в Польській короні, була ліквідована, у зв'язку з чим, як правило, стосовно даного історичного періоду термін вживається тільки щодо Лівобережжя, Києва та його околиць.Проте, аж до 1760-х років інститути гетьманської влади також існували в землях Едисанської орди, тобто на території Придністров'я і частини Брацлавщини, отриманих Петриком Іваненком від Османської імперії і перебували під протекцією кримських ханів.У 1654 році Гетьманщина перейшла під протекторат російського царя. З 1663 року Гетьманщина, що володіла в політико-адміністративному відношенні низкою особливих прав у складі російського царства, була підконтрольна малоросійському наказу. Після підтримки гетьманом Мазепою Карла XII в Північній війні вплив гетьманів значно знизився: за указом царя Петра Великого в 1709 році до гетьмана Скоропадського був приставлений стольник Андрій Ізмайлов (через рік його змінив інший стольник — Федір Протасьєв, резиденція гетьмана була затверджена в Глухові, а справи управління землями, зі смертю Скоропадського, з 1722 по 1727 рік повністю перейшли у відомство Малоросійської колегії.
Нескінченні чвари між Степаном Вельяміновим, який очолював Малоросійську колегію, і наказним гетьманом Павлом Полуботком, так і не визнаним на сеймі, призвели до того, що в 1726 році в Санкт-Петербурзі було прийнято рішення закрити колегію і відновити Гетьманщину, обравши нового гетьмана. Ним у 1728 році став Данило Апостол, який підтримав за царювання Петра I Василя Кочубея. За царювання Петра II і Анни Іоанівни права гетьмана були істотно розширені: були складені " рішучі пункти»; запорожцям, які жили в Туреччині, було дозволено повернутися в Росію, що дозволило кошовому Івану Білецькому всупереч забороні з боку Кримського ханства прибути з військом до Білої Церкви і прийняти російську присягу. У гетьманство Данила Апостола запорожці отримали можливість селитися в слобідських селах. По смерті Данила Апостола в 1734 році (см.Гайдамацьке повстання) Петербург не поспішав з обранням нового гетьмана, проте слідував «рішучим пунктам», складеним при Апостолі. При Ернсті Біроні був затверджений указ про Малоросійське правління, яке виконувало функції гетьманської канцелярії протягом 16 років і фактично являло собою другу Малоросійську колегію.Гетьманщина була відновлена указом імператриці Єлизавети Петрівни, що дарувала землі і титул гетьмана графу Кирилу Розумовському в 1750 році, проте вже в 1764 році указом імператриці Катерини Великої звання гетьмана Війська Запорізького було остаточно скасовано: Останній гетьман Війська Запорізького граф Кирило Розумовський був наданий вищим військовим чином генерал-фельдмаршала, а управління Малоросією було доручено графу Петру Румянцеву. Проте, колишній адміністративно-територіальний поділ Гетьманщини зберігався в Росії аж до 1782 року. У 1782 році в ході адміністративної реформи набуло чинності загальне положення про губернії Російської імперії 1781 року, внаслідок чого сотенно-полковий адміністративний устрій було скасовано.