Охарактеризуйте ПОБУТОВЕ ЖИТТЯ АНТІВ.
СРОЧНО ПОЖАЛУЙСТА УМОЛЯЮ. ВСЕ БАЛЛІ ОТДАЮ
Ответы
З існуванням антського об’єднання приблизно збігаються в часі кілька археологічних культур. Найбільша з них черняхівська (ІІ – V ст.) – в окремі періоди поширювалася на величезну територію від верхів’я Західного Бугу до Сіверського Дінця й від Прип’яті та Сейму до Нижнього Дунаю й Понту Евксінського (Чорного моря). Її існування вказує на відносну економічну та побутову подібність між племенами антського державного об’єднання. Також її вважають найяскравішим історико-економічним явищем, предтечею Київської Русі – України.
Культура черняхівців у своїй основі сформувалася на ґрунті культури зарубинецьких племен. Як і зарубинці, черняхівці займалися в основному хліборобством. До набору традиційних зернових культур додався високопоживний харчовий продукт – гречка. Поряд із сохою із залізним наральником частіше почав використовуватися плуг із залізним лемешем і череслом. Черняхівці займались розведенням великої і малої рогатої худоби, домашньої птиці, в господарствах тримали собак.
Деяку роль відігравало мисливство, рибальство, бджільництво. Важливою галуззю було також деревообробне ремесло. Досягло високого рівня будівництво, торгівля. Набір теслярських інструментів був різноманітним: сокири, струги, тесла, долота, свердла, пилки. Розвивалась обробка каменю.
Розповсюдження зазнала обробка кісток, що підтверджується знахідками цілого ряду виробів з кістки – гребінців, підвісок, проколок, гольників. Із заготівлею вовни для прядіння, ткацтвом пов’язані знахідки ножиць для стрижки овець та глиняних прясел, які вдягались на веретено.
В усіх поселеннях черняхівської культури знайдено залишки залізо- та бронзоплавильних майстерень, у яких застосовувалися термічна обробка металу, зварювання тощо. Сировиною для сталеварного ремесла були місцеві торф’яно-болотні руди. Виявлено близько 100 найменувань виробів з заліза і сталі. Виробництво кольорових металів розвивалося на привізному матеріалі, переважно з Прибалтики та Північного Причорномор’я. З бронзи, міді, олова, золота та срібла виготовляли прикраси, хірургічні ножі, голки, шпильки тощо.
Розвиток сільського господарства ремесла стимулювали обмін і розвиток торгівлі як усередині країни, так і за її межами. Особливо великих розмірів досягли торгові зв’язки черняхівців з античним світом, насамперед з Римом, територія якого в ІІ – ІІІ ст. н. е. досягла етнічних кордонів України. Це підтверджують скарби монет, скляних кубків, амфор, тонкого червоно лакового посуду, прикрас, знайдених у поселеннях черняхівської культури. Сплави кольорових металів, бурштин, що нерідко трапляються у розкопаних оселях черняхівців, завозилися з Прибалтики.
Напередодні утворення Антського царства відбувся другий суспільний поділ праці – ремесло відділилося від сільського господарства. У багатьох поселеннях з’явилися печі для виплавки заліза, кузні, гончарні, ювелірні та інші майстерні. Відповідно збільшилася чисельність майстрів-ремісників. Землеробство і тваринництво стали відігравати в їхньому господарстві допоміжну роль.
Свої вироби майстри в основному вимінювали на продукцію сільського господарства, що сприяло встановленню тісніших зв’язків між ремісничими центрами й сільською округою. Тим самим закладаються підвалини для переростання таких центрів у містечка й міста.
Розгром в 602 р. антського державного об’єднання аварами не означав повного фізичного винищення праукраїнської людності. Частина праукраїнців дійсно загинула, інша – підкорилася завойовникам і асимілювалася серед навколишніх народів, решта відійшли у віддалені від аварів регіони. У цей час етнічним центром консолідації праукраїнських племен стало Середнє Подніпров’я. На його основі наприкінці VІІІ – в першій половині ІХ ст. утворилося стабільне державне об’єднання Руська земля, а згодом могутня держава – Київська Русь.
Отже, з найдавніших часів розвиток території України був складовою частиною еволюції людства. Провідною рисою господарського життя її населення була безперервність економічного прогресу: від привласнюю чого господарства мисливців і рибалок до відтворюючого землеробсько-тваринницького господарства.