Схарактеризуйте основні напрями націо нально-визвольного руху Китаю наприкінці XIX на початку XX ст.
Допоможіть будь ласка дам 100б.
Ответы
Ответ:
1. Китай під владою маньчжурів
На початку XIX ст. у Китаї дедалі виразніше почали проявлятися ознаки кризи, що було зумовлено внутрішньою політикою цінської династії. У результаті занепала економіка, продовжувалося обезземелення та зубожіння селян, зросли податки. Ситуація значно ускладнилася через часті неврожаї. Не в кращому становищі були й жителі міст, оскільки приватні мануфактури значною мірою залежали від великих монопольних об’єднань, не витримуючи конкуренції з ними. Армія за своєю організацією та забезпеченням суттєво поступалася збройним силам європейських країн.
На початку XIX ст. маньчжури продовжували дотримуватися політики самоізоляції від зовнішнього світу. Через це Китай значно відставав у своєму розвитку від країн Європи та Америки. Утім, це не зупиняло європейські країни. Їхня економіка перебувала на рівні бурхливого розвитку, а тому потребувала нових ринків збуту своїх товарів, дешевої сировини та робочої сили.
Найбільш активну позицію у «відкритті» Китаю мала англійська Ост-Індська компанія, яка вбачала в ньому другу Індію. У 1816 та 1834 рр. компанія направляла своїх представників до Китаю для встановлення торговельних відносин. У результаті було досягнуто домовленості про збільшення ввезення до Китаю опіуму з Індії. Обсяги його імпорту за кілька років зросли в 20 разів.
Китайська влада неодноразово мала намір заборонити торгівлю опіумом, але англійці ігнорували заборони, адже це приносило їм величезні прибутки.
Вид на європейські заводи в Кантоні. Художник Д. Вільям
2. «Опіумні» війни
У 1839 р. у Пекіні було розроблено нові правила, які передбачали суворе покарання як для іноземних, так і для китайських торговців опіумом. Це стало приводом для оголошення Великою Британією війни, яку називають «опіумною». Вона тривала протягом 1839—1842 рр. і закінчилася підписанням Нанкінського договору - першої нерівноправної угоди між Великою Британією та Китаєм. За ним китайська влада зобов’язувалася відкрити для англійських торговців порти Кантон, Амой, Фучжоу, Нінбо і Шанхай. Також Китай мав виплатити контрибуцію за знищену партію опіуму та поновити двосторонню торгівлю.
Перша «опіумна» війна стала початком тривалого періоду послаблення держави й громадянської смути в Китаї, що призвело до закабалення країни європейськими державами.
Використовуючи ослаблення Китаю, Англія стала розширювати там свої позиції. Це призвело до англо-франко-китайської (другої «опіумної») війни, яка тривала впродовж 1856—1860 рр. Велику Британію у цій війні підтримала Франція.
Наприкінці 1857 р. англо-французькі війська захопили й пограбували Кантон, а на початку 1858 р. - форти Дагу і підступи до м. Тяньцзінь. У червні 1858 р. Англія і Франція змусили Китай підписати Тяньцзінські договори. Через рік Англія і Франція спровокували нову грабіжницьку війну, унаслідок якої нав’язали Китаю у 1860 р. Пекінський договір. За ним Китай сплачував Франції та Великій Британії контрибуцію, відкривав для іноземців порт Тяньцзінь, скасовував заборону виїзду китайців з країни та дозволяв іноземним державам наймати китайських робітників.