підготуйте розповідь про повсякденне життя представників однієї і суспільних верств українських земель у 14-15 століття
Ответы
Ответ:
Князі (аристократи):
• відігравали панівну роль у Великому князівстві Литовському;
• мали широкі політичні права та привілеї, які значно відрізняли їх від середніх і дрібних феодалів.
Аристократи — великі землевласники (магнати), їхні права були закріплені привілеями 1492 і 1596 років:
• призначалися на найвищі посади (гетьманів, воєвод і старост), які навіть передавалися у спадок;
• отримали захист від суду провінційної адміністрації;
• мали право утримувати власні збройні сили;
• ходили в походи під власними корогвами;
• під час військових походів очолювали власні війська;
• ніхто не мав права на них скаржитися, хіба що сам Великий князь або панська рада при Великому князі;
Магнати (пани)
Кожний магнат тримав на своєму дворі десятки слуг. Жили магнати в розкошах: у просторих, величних, оточених мурами палацах. Підлогу оздоблювали різнокольоровими глиняними плитками. Інколи й стіни прикрашали плитками або розмальовували. Широко використовувалася в оформленні споруд різьба по дереву (різьблені стовпи, одвірки тощо). Кімнати прикрашали килимами, столи накривали скатертинами, облямованими мереживом. Палац освітлювали восковими свічками, що стояли у свічниках. Воду брали з колодязя у дворі. Палаци оточували сади.
Пани — великі феодали, родовита й багата знать у ряді країн Європи, в тому числі аристократичний прошарок шляхти на українських землях часів панування Речі Посполитої.
Слово «пан» запозичене з чеської канцелярської мови, в Україні почало вживатися з другої половини XIV ст. Пани мали спадкову власність:
• їхні володіння дісталися їм у спадщину від діда-прадіда;
• право на володіння землями було узаконене державними актами;
• мали право збирати з населення своїх володінь податки і вимагали виконання повинностей.
На відміну від Русі-України, у Литовській державі бояри не були власниками землі. За користування землею вони мусили відбувати військову повинність.
Шляхта
Шляхта — середні та дрібні феодали, які жили на землях, отриманих за військову службу.
Формування шляхетського стану тривало в XIV-XVI ст. Шляхта була основною частиною постійного війська. Її чисельність в Україні становила до 2,5 %.
Шляхетський титул був спадковим або надавався правителем держави.
Українська шляхта:
• володіла невеликими маєтками;
• не мала права продавати чи дарувати без спеціального дозволу свій маєток;
• вважалася особистими слугами князя чи короля;
• була зобов’язана виконувати персональну кінну службу;
• до кожного військового походу виставляла певну кількість озброєних вершників;
• на неї покладалися роботи з ремонту й укріплення замків та будівництва мостів;
• сплачувала певний натуральний податок.
Поступово шляхта закріплювала за собою дедалі більше прав і привілеїв:
• звільнялася від суду королівських чиновників;
• була звільнена від сплати податків, повинностей і мита на іноземні товари;
• могла обіймати державні посади;
• здобула право займатися торгівлею, ремеслами, промислами.
Винному за образу шляхтича міщанину чи селянину відрубували руку.
За порушення «шляхетського кодексу» (дезертирство, заняття торгівлею) шляхтич за вироком суду позбавлявся всіх привілеїв.
Шляхетський дім стояв найчастіше на високих місцинах неподалік лісу, над рікою, звідки відкривався вид навсібіч.