яку політику проводила польща на українських землях (14-15 століття)
Ответы
Ответ:
Після смерті бездітного Казимира ПІ королівська гілка Пястів припинила своє існування. Згідно з династичним договором, який уклав Казимир, польський престол посів угорський король Людовік Анжуйський (1370-1382). Зміна правлячої династії викликала у поляків занепокоєння. Багатьох лякало іноземне походження монарха.Відверто ворожу позицію щодо нього зайняли велико-поляни, проте мало-польська знать і рицарі підтримали Людовіка й вітали його вступ на польський престол. Під час коронації Людовік заприсягнувся, що не допустить зменшення території або поділу Польського королівства, а також пообіцяв відвоювати відторгнені землі. Згодом він повернувся до Угорщини, передавши управління Польщею своїй матері Ельжбеті, сестрі Казимира III.З метою зміцнення позицій нової королівської династії у Великій Польщі Ельжбета здійснила ряд нововведень: заснувала спеціальні суди, які розглядали справи щодо повернення шляхті конфіскованих у неї маєтків; надала привілеї деяким велико-польським містам; скасувала митні бар'єри в торгівлі з Угорщиною. Проте ці заходи не могли задовольнити польських феодалів. Тоді в обмін на визнання ними права на польський престол за своїми дочками Людовік на з'їзді представників різних верств польського суспільства, який відбувся в місті Кошице у 1374 р., уклав з ними договір. Ця угода пізніше дістала назву Кошицького пакту, або Кошицького привілею.
За надання права на корону одній з його дочок Людовік зобов'язався:
звільнити землевласників від усіх державних податків, за винятком плати (у розмірі двох грошів) з кожного селянського лану (порадільне);
призначати на земські посади (воєвода, каштелян, підкоморій, суддя) лише місцевих феодалів,
не призначати на посади королівських старост іноземців;
надавати платню польським рицарям, які братимуть участь у війнах поза межами країни, та сплачувати викуп за дворянина, який потрапить у полон;
не зазіхати на всі надані раніше привілеї.Доба правління Людовіка, який здебільшого опікувався справами Угорського королівства, не була спокійною для Польщі, а його смерть у 1382 р. ще більше загострила становище в країні. Жодна з дочок, які мали успадкувати престол, не досягла повноліття. У країні розпочався період безкоролів'я, що супроводжувався боротьбою за владу між: різними угрупованнями феодалів Великої та Малої Польщі.
Нарешті, в жовтні 1384 р. у Кракові на польський престол було обрано одинадцятирічну Ядвігу. На Радомському (Великопольща) й Віслицькому (Малопольща) сеймах магнати й шляхта ухвалили присягнути Ядвізі за умови її постійного проживання в Польщі. Всі ці події врешті-решт призвели до скасування польсько-угорської унії.
Пошук виходу з кризи, пов'язаної з визначенням правителя в польських землях, призвів до укладення в 1385 р. Кревської польсько-литовської династичної унії. Після прийняття католицтва й одруження з дванадцятирічною Ядвігою польським королем став великий князь Литовський Ягайло (Ягелло), відомий під іменем Владислава II (1386-1434) - засновника Ягеллонської династії.
Кревська унія поклала край нападам Литви на польські північно-східні землі та суперництву за Галицьку Русь. В унії об'єднувалися дві держави з метою дати відсіч небезпечному сусідові - Німецькому (Тевтонському) орденові, який, захопивши польське Помор'я, остаточно відрізав королівські землі від Балтійського узбережжя, гальмував їхній економічний розвиток. Укладення унії підвищувало престиж польської держави як форпосту римо-католицької церкви на сході Європи.
Объяснение:
жмякни на сердечко и 5☆,пж:)