Предмет: Українська література, автор: Aurora2009

Марина Павленко «Русалонька із 7-в, або Прокляття роду Кулаківських»

5. Чому Софійчин сон налякав Валентина?
6. Чому Вадим хотів купити Софійці морозиво?
7. Що порадив сліпий старець з минулого Софійці?
8. Як Софійці вдалося зняти прокляття з Вадимової родини?

Ответы

Автор ответа: Olyun4ik
0

Відповідь:

5. Чому Софійчин сон налякав Валентина? Тому що він зрозумів, що в дійсності це був не сон, а дівчинка натякала на те, що їй відомо про негідну поведінку нареченого. Валентин боявся, що Софійка розповість усе тітоньці. Хоча Софійка так і зробила.

6. Чому Вадим хотів купити Софійці морозиво? Тому що він поцупив і продав її коралове намисто. За ці гроші, щоб трішки зняти свою провину, він і вирішив пригостити дівчинку морозивом. Цитата: То це він тоді коралі ховав до шухляди! То це тому зблід, коли її побачив! То он за які ліві гроші частував Ірку морозивом! Та ще їй, Софійці, хотів купити і відкупитись! А вона, дурепа-розтелепа, понамріювала собі!!!

7. Що порадив сліпий старець з минулого Софійці? цитата: "Перебирайся потрохи вперед, від покоління до покоління. Десь зустрінеш ту мить, коли можна спинити інший злочин, коли здатна будеш відвернути невідворотне". А на запитання де ж та мить  відповів: – Тієї миті небо зійдеться з землею…

8. Як Софійці вдалося зняти прокляття з Вадимової родини? Вона таки знайшла ту мить, коли вдалося відвернути невідворотнє і спинити інший злочин. Софійка врятувала від смерті правнучку Гордія Кулаківського - Катерину разом з її нареченим і його родиною. Катерина була чи не єдиною в родині Кулаківських, яка  безневинно потерпіла від родинного прокляття.

Пояснення:

Похожие вопросы
Предмет: Қазақ тiлi, автор: Аноним
Предмет: География, автор: emmawatso165
Предмет: Русский язык, автор: Dezenix
6. Прочитайте внимательно отрывок из произведения XIX века. Постарайтесь определить автора. Напишите то, что вам о нем известно. Найдите в отрывке диалектные, устаревшие и просторечные слова. Подберите к ним синонимы в литературном языке.
– По таким своим ласковым поступкам и начала она, эта англичанка, говорить что-то такое своему мужу по-ихнему, нам непонятно, но только слышно по голосу, что, верно, за нас просит. И англичанин – знать, приятна ему эта доброта в жене – глядит на нее, ажно весь гордостию сияет, и все жену по головке гладит, да этак, как голубь, гурчит по-своему: "гут, гут", или как там по-ихнему иначе говорится, но только видно, что он ее хвалит и в чем-то утверждает, и потом подошел к бюру, вынул две сотенных бумажки и говорит:
"Вот тебе, Лука, деньги: ступай ищи, где знаешь, какого вам нужно по вашей части искусного изографа, пусть он и вам что нужно сделает, и жене моей в вашем роде напишет – она хочет такую икону сыну дать, а на все хлопоты и расходы вот это вам моя жена деньги дает".
А она сквозь слезы улыбается и частит:
"Ни-ни-ни: это он, а я особая", – да с этим словом порх за дверь и несет оттуда в руках третью сотенную.
"Муж, – говорит, – мне на платье дарил, а я платья не хочу, а вам жертвую".
Мы, разумеется, стали отказываться, но она о том и слышать не хочет и сама убежала, а он говорит:
"Нет, – говорит, – не смейте ей отказывать и берите, что она дает, – и сам отвернулся и говорит: – и ступайте, чудаки, вон!"
Но мы этим изгнанием, разумеется, нимало не обиделись, потому что хоть он, этот англичанин, от нас отвернулся, но видели мы, что он это сделал ради того, дабы скрыть, что он сам растрогался.
Так-то нас, милостивые государи, свои притоманные люди обессудили, а аглицкая национальность утешила и дала в душу рвение, как бы точно мы баню пакибытия восприяли!
Теперь далее отсюда, милостивые государи, зачинается преполовение моей повести, и я вам вкратце изложу: как я, взяв своего среброуздого Левонтия, пошел по изографа, и какие мы места исходили, каких людей видели, какие новые дивеса нам объявились, и что, наконец, мы нашли, и что потеряли, и с чем возвратилися.