Срочно!!
напишите срочно пожалуйста доклад о любом соседе России в 18 веке.
Ответы
Ответ:
Австрія у другій половині XVII-XVIII ст.До її складу, крім німецькомовних Верхньої і Нижньої Австрії, Тіролю, Швабських земель, входили слов'янські Карінтія і Крайна, Чехія, Моравія, Сілезія та частини колишнього Угорського королівства. Аж до реформи Йосифа II володіння Габсбургів залишалися значною мірою конгломератом земель.Державне управління було відносно децентралізоване, зберігалися місцеві представницькі установи – ландтаги і сейми. На чолі провінцій стояли намісники, які обиралися з місцевих дворян становими сеймами (в останніх були представлені 4 стани: духовенство, пани, рицарі, імперські міста) і затверджувалися королем.Заплутаною була судова система, компетенція численних судів (міські, земські, гофмаршальський та ін.) не мала належної впорядкованості, справи часто пересилалися з одного суду в інший. Сам суд продовжував залишатися становим, тобто дворяни судилися дворянами, жителі міст – міськими судами, а селян судив їх поміщик.Початок австрійського абсолютизму припадає на другу половину XVII ст. Опорою Габсбургів у боротьбі з магнатами стало середнє і дрібне дворянство. Зросло значення центральних установ, ослабла роль місцевих сеймів. Найважливішими центральними установами стали: державна рада (дорадчий орган при государі), "придворна австрійська канцелярія" на чолі з канцлером (виконавчий орган) та придворна військова рада. За Йосифа І з придворної канцелярії виділено міністерство закордонних справ. Натомість місцеві сейми і ландтаги поступово перетворилися на земські зібрання з дуже обмеженою компетенцією. Після поразки антиавстрійського повстання Ракоці 1711 р. ледве животів і угорський сейм.У XVIII ст. Австрія зуміла збільшити свою територію за рахунок поділів Польщі (1772 і 1795 pp.) та окупації Буковини у 1774 р. На загал це була клаптикова монархія, друга за територією (576 тис. кв. км) у Європі і третя за населенням (після Росії і Франції) – 20 млн чол.Армія у 80-х роках XVIII ст. мала до 278 тис. чол. Ще в 1749 р. розпочалася військова реформа за прусським зразком: упорядковано рекрутські набори і комплектування офіцерського корпусу, введено категорію безстроково-відпускних, тобто запасу. Ця реформа потягла за собою реорганізацію системи фінансів і внутрішнього управління. В 1760-1781 pp. було проведено нове реформування вищих державних установ, створена Державна рада з 6 членів.Здійснювана у цей час політика проводилася у дусі освіченого абсолютизму. Останній був типовим явищем у житті відсталих країн Європи. Свою назву дістав від того, що государі цих монархій нібито керувалися ідеями французьких буржуазних просвітителів. Освічений абсолютизмформально здійснювався, виходячи з якихось уявних надкласових загальнонаціональних інтересів, а насправді служив зміцненню цього ж режиму. Він став дійовим засобом боротьби проти місцевих, станових і корпоративних привілеїв.Класичним зразком освіченого абсолютизму може бути діяльність Катерини II в Росії або Йосифа II в Австрії.Уже мати Йосифа II Марія-Терезія здійснила ряд важливих реформ. Так, у 1749 р. для утримання армії були встановлені щорічні податки певного розміру (14 млн гульденів), постійні на період 10 років. У 1751 р. виданий указ, що забороняв зганяти селян-платників цього податку із землі.Йосиф П декретом 1784 р. наказав вести діловодство в усіх частинах імперії німецькою мовою. Чиновники, які нею не володіли, звільнялися з посад і замінялися німцями.Католицтво залишалося державною релігією,. але церква і школа підпорядковувалися державі. Ще Марія-Терезія скасувала інквізицію в Ломбардії, вилучила з кас церковних братств 3 млн гульденів та закрила 80 монастирів. Йосиф II знищив усі 642 братства, що існували в Австрії, і закрив 738 монастирів. Майно закритих монастирів було передане до благочинного фонду. Майбутнім священикам навіть заборонялося навчатися в Римі. Завершенням релігійної реформи стало підпорядкування кліриків контролю світських чиновників (з виплатою жалування з казни), а також т. зв. патент про віротерпимість, що надавав свободу совісті лютеранам, кальвіністам, православним і греко-католикам.Укази 6 липня 1771 р. і 13 серпня 1775 р. фіксували розміри панщини (3 дні на тиждень по 10 годин) і оброків. Обмежувалось право поміщиків на вотчинний суд та розпорядження селянською землею.
Объяснение:
Наверное Это 2 половина 18 века
Ответ:
Россия и ее соседи в XVIII веке: проблема взаимоотношений и конфликтов. Связь военных и политических задач с имперскими целями и способами их реализации.
Со времени “великого посольства” Петра I происходило расширение культурных и политических контактов с Европой. Ключевой проблемой являлось утверждение присутствия на Балтийском и Черном море, реализация которого привела к целому ряду военных конфликтов, соответственно, со Швецией (1700–1721, 1741–1743, 1788–1790) и Турцией (1711–1713, 1735–1739, 1768–1774, 1787–1791). Результатом этих столкновений стало территориальное расширение России в Прибалтике и северо-восточном побережье Черного моря. Сближение с Австрией в противовес усилению прусского влияния при Елизавете Петровне привело к участию России в Семилетней войне (1756-62), однако, несмотря на временную оккупацию Восточной Пруссии, изменение внешнеполитического курса при Петре III свело на нет успехи русского оружия. Австрия была и традиционным союзником России против турок в военных кампаниях 1735-39 и 1788-90 гг., что объяснялось общностью стратегических интересов на Балканах. С конца XVII в. усилилось русское влияние на Польшу: в условиях кризиса польской государственности в последней трети XVIII в. это привело к трем ее разделам (1772, 1793, 1795) между Россией, Австрией и Пруссией, в результате которых к России была присоединена Правобережная Украина, Белоруссия и Литва.
Поделитесь ссылкой:
Объяснение: