Мої роздуми над повістю М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»
Не списане з Інтернету
Ответы
Багато повістей та літературних творів українських авторів, таких, як Михайло Коцюбинський, викликають великий інтерес з боку читачів і змушують їх замислюватися про життя і настільки важливі і численні його проблеми.
З самого початку твору вимальовується перед нами сівіт, наповнений міфологічними істотами, світ духотворний, чарівний і правдивий. У цьому світі знаходять для себе місце головні герої твору, саме в ньому вони можуть існувати. Ось яким був світ навколо Івана, ось як він його приймав: "Коли Іванові минуло сім років, він вже дивився на світ інакше. Він знав вже багато.
"Коли Іванові минуло сім років, він вже дивився на світ інакше. Він знав вже багато. Умів знаходити помічне зілля — одален, матриган і підойму, розумів, про що канькає каня, з чого повстала зозуля, і коли повідав про це вдома, мати непевно позирала на нього: може, воно до нього говорить? Знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку: оленів, зайців і серн; що там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки..."
Іван міг зрозуміти мелодію природи, відчути правдивість і красу в людині. Саме тому він і покохав Марічку, бо душі їхні були близькі, вони однаково сприймали світ навколо себе, однаково любили музику й пісню.
Завдяки такому прочитанню він зможе не тільки познайомитися з украй цікавим побутом однієї з народностей України, з представниками якої він може мати справу, а й познайомитися з досить цікавими і навіть вражаючими образами і характерами, використаними автором.