Question

перекажіть уривок з твору Ю. Винниченка"Місце для дракона"​

Answer 1

Ответ:

Казка-повість "Місце для дракона" переносить нас у Галичину часів середньовіччя. Правив у Люботині князь, його називали князем люботинським. "Князь люботинський куняв у кріслі, заколисаний дзижчанням мух, у сни занурений, наче у мутну, теплу воду, і снилися йому війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених. Були це особливі сни, бо з'являлися вони лише в полудень, а вночі ніколи…". Князь "оголосив по всьому князівству наказ, щоб ані одна душа не важилася в полудень потривожити його супокій".

В давнину князь робив багато подвигів, а зараз став старим, лінивим, нездатним до боїв, як і усі його підопічні. Ніхто не хотів воювати, тому війна могла князю лише снитися. А цілковита полуднева тиша в королівстві призвела лише до ліні та нудьги, яка абсолютно не могла спонукати жителів Люботина до пробудження відваги, мужності та прагнення бути лицарем. Здавалося, всі люботинці тільки для того й живуть, щоб виспатись, і якщо не закинули вони ще своїх ремесел та господарок, то тільки тому, що, не забезпечивши здорової їжі, не мали вони й здорового сну".

Князь мав доньку Настасію, яку потрібно було вже видавати заміж, але за древнім звичаєм її руку отримає лише лицар, та ще й той, котрий зробить якийсь великий подвиг. Князь наказав зібрати армію, щоб піти на війну, але в Люботині не стало війська. "Раніше князь утримував невелике військо, та, оскільки не було війн і воно влітало йому в дзвінкий гріш, розпустив його". Князь думав, що зробити, щоб знайти нареченого для Настасії, тоді воєвода, пан Антось, підказав новину, що на березі річки Бистриці бачили дракона.

Объяснение:

Answer 2

Казка-повість "Місце для дракона" переносить нас до Галичини часів середньовіччя. Правил у Люботині князь, його називали князем Люботинським. "Князь люботинський кунчал у кріслі, заколисаний дзижчанням мух, у сни занурений, як у каламутну, теплу воду, і снилися йому війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі череди полонених. опівдні, а вночі ніколи...". Князь "оголосив по всьому князівству наказ, щоб жодна душа не наважувалася опівдні потривожити його спокій". У давнину князь робив багато подвигів, а тепер став старим, лінивим, нездатним до боїв, як і всі його підопічні. Ніхто не хотів воювати, бо війна могла князеві тільки снитися. А повна тиша в королівстві призвела тільки до лінощів і нудьги, яка зовсім не могла спонукати жителів Люботина до пробудження відваги, мужності та прагнення бути лицарем. Здавалося, всі люботинці тільки й живуть, щоб виспатися, і якщо не закинули вони ще свої ремесла та господині, то тільки тому, що, не забезпечивши здорової їжі, вони не мали і здорового сну». Князь мав дочку Настасію, яку треба було видавати заміж, але за давнім звичаєм її руку отримає тільки лицар, та ще й той, хто вчинить якийсь великий подвиг. Князь наказав зібрати армію, щоб піти на війну, але в Люботині не стало війська. "Раніше князь утримував невелике військо, але оскільки не було воєн і воно влітало йому в дзвінкий гріш, розпустив його"