Есе про важливість емпатії (співпереживання) за новелою "Останній листок" Даю 70 балів
Ответы
Ответ:
Навіщо потрібна емпатія
Емпатія потрібна для того, щоб комунікувати зі світом, постійно оновлювати інформацію про те, що відбувається, і розуміти, коли треба надати допомогу. Якби ми не відчували емпатії, кожен робив би що хотів – у нас не працювали б жодні соціальні норми чи правила.
Але є думка про те, що емпатія насправді не потрібна дорослим, вона залишається у нас ще з дитинства. А в дитинстві ми навчаємося за допомогою механізму емпатії: дивимося на батьків і намагаємося імітувати їх.
Людина – соціальна істота. Ми не можемо існувати окремо, тому для нас важливо відчувати підтримку, турботу і розуміння інших. Існує теорія прив’язаності, за якою так само, як маленька дитина потребує турботи й піклування батьків, доросла людина потребує підтримки інших. І це може реалізуватися саме завдяки емпатії.
Чому дехто не відчуває емпатії
Людина може не емпатувати через порушення роботи дзеркальних нейронів, психопатію або сильні психологічні травми, які призвели до пригнічення почуттів. Наприклад, якщо батьки не дзеркалять дитину – не реагують на неї – з великою ймовірністю вона виросте неемпатичною.
Ще однією причиною може бути стрес. Наприклад, якщо в дитини батько-алкоголік, який постійно б’є її та маму, її психіка може сама себе обмежити в інтенсивності переживань і перестати розрізняти почуття, бо це нестерпно важко. Через це людина відсторонюється і може не відчувати емпатії.
Емпатія може бути не повністю притуплена, а лише в окремих сферах. Наприклад, коли дитина пережила важку втрату, вона може більше не реагувати на смерть інших – співчуття, інтерес та допитливість щодо цієї теми будуть заблоковані, вона не зможе нікого підтримати. Якщо ж з дитиною будуть переживати складні моменти – братимуть її на похорон, горюватимуть разом з нею – тоді вона легко співчуватиме іншим і підтримуватиме їх.
Також деякі люди часто живуть розумом, а не почуттями. У мене багато клієнтів з IT-сфери, які кажуть, що хочуть зрозуміти почуття – те, що збагнути логічно неможливо. Почуття можна тільки переживати. Але для когось це робити нестерпно.
Якщо я не є емпатичною людиною, це погано?
Емпатія – це не погано і не добре, це біологічно зумовлена потреба. Але те, що людина робить зі своєї емпатією, може мати хороші або погані наслідки.
Треба мати на увазі, що ми ніколи не відчуваємо те саме, що відчуває інша людина. Якщо уявити зал глядачів, які дивляться виставу, а в кінці захоплено кричать «Браво!», і почати запитувати кожного, що він відчуває, то ми з’ясуємо, що всі ці люди переживають різні емоції. Хтось буде натхнений, хтось – захоплений, хтось – здивований: усі вони переживатимуть різну палітру емоцій. Тому емпатія може мати не дуже хороші наслідки, коли одна людина думає, що переживає почуття іншої, і щось робить внаслідок цього. Наприклад, бабуся бачить, що її внук стомився і не в настрої, і думає, що його треба відгодувати. Її співчуття проявиться в тому, щоб змусити внука переїдати.
Треба мати на увазі, що ми ніколи не відчуваємо те саме, що відчуває інша людина
Емпатія – це можливість з’єднатися мостами. У мене є драбина, і в тебе є драбина. Ми перекинулися ними і можемо одне до одного дійти. Але як ми будемо користуватися цими драбинами, ще питання, бо в тебе своя реальність, а в мене своя. В ідеальному варіанті ми мали б домовитися.
А якщо людина просто сидить сумна, бо перебуває під враженням від прочитаної книги, а ми починаємо вкривати її пледом, то їй це насправді не потрібно.
Співпереживати усім не означає бути добрим
Коли бачимо людей, які сильно емпатують іншим, ми можемо помилково вважати їх дуже добрими та милосердними, думати, що вони дуже людяні. Але треба розуміти, що такий рівень співпереживання може бути занадто деструктивним для цієї людини. Коли емпатії занадто багато, ми не можемо з нею впоратися.
Якщо людину затягує сипучий пісок і ми підійдемо занадто близько, аби спробувати витягти її, пісок може затягнути й нас. Але емпатія необов’язково змушує нас іти в сипучі піски з людиною – краще стояти трохи далі та простягнути руку. Емпатія без негативних наслідків повинна мати чітку межу, за яку ми не переходимо.
Є дуже яскравий приклад з життя однієї людини, в якої через травму голови була пошкоджена ділянка мозку. Через це вона стала занадто емпатичною. Ця людина не змогла більше нормально працювати, вести бізнес і забезпечувати сім’ю, тому що віддавала іншим всі свої кошти і переживала дуже сильні емоційні зриви, співпереживаючи людям.
У багатьох випадках життя надмірна емпатія шкодить. Занадто емпатичний керівник не зможе нормально виконувати свої обов’язки та керувати підлеглими. Людина, яка постійно вмикається в переживання емоцій інших, рано чи пізно прийде до емоційного вигорання.