Охарактеризувати творчу манеру і стиль Ольги Кобилянської
Ответы
Ответ:
Народилася Ольга Юліанівна 27 листопада 1863 року в містечку Гура-Гумора на Буковині в родині дрібного урядовця. Через складні матеріальні обставини закінчила лише чотири класи початкової німецької школи. В досить ранньому віці О. Кобилянська почала писати вірші німецькою мовою. Тією ж мовою написала перші свої оповідання. У 1886-1887 роках Кобилянська написала першу повість "Вона вийшла заміж", також німецькою мовою, але пізніше під впливом Софії Окуневської почала писати українською мовою, і згадана повість дістала в українському варіанті нову назву "Людина".
Повість "Людина" була надрукована в журналі "Зоря" у Львові (1894 p.). Досить яскраво показана психологія надлюдини в повісті "Царівна", яку Кобилянська почала писати в 1888 році в Кимполунзі, а закінчила в Чернівцях в 1895 році. Окрім "Царівни", психологічний аналіз надлюдини Кобилянська дала в збірці "Покора" (1899 р.) та повісті "Через кладку" (1905 p.).
Необхідно зазначити, що не лише Ніцше мав вплив на буковинську письменницю. В автобіографії "Про себе саму" Ольга Кобилянська засвідчує: "Західна культура впливала на мене своїми літературними творами. Готфрід Келлер, перед ним - Шпільгаген, виховуюча німецька повістярка Е. Марлітт, 3. Вернер, з скандинавців - І. П. Якобсен, пізніше - великий психолог Герман Банг, Гамсун, Гейєрштам і т. ін. Щодо Ніцше, то правда, він мене займав своєю глибиною й деякими думками на будуче (майбутнє. - І. Д)".
Про вплив Ніцше на творчість Кобилянської писали М. Грушевський, О. Маковей. Грушевський оцінюючи повість "Царівна", зазначав, що авторка "досить механічно" змодернувала свою "старосвітську історію про "сандрільону" - царівну-сирітку, що "поневіряла світом, таки доходить щастя" - при помочі національного і жіночого питання та філософії Ніцше".
Подібні думки були притаманні Осипу Маковею, який писав, що основна філософія Наталки з "Царівни", чи то Кобилянської, складається з двох тез: "аристократизм душі, вищі люди Ніцше" та "емансипація жінок". Ніцше, котрого читала останніми роками, мав добрий вплив на Кобилянську через те, що він навчив її дивитися на світ і людей з вищого, більш ідеального становища; він звернув її увагу на стиль взагалі, хоч ніхто інший, тільки той Ніцше сказав такий гіркий комплімент жінкам: "Як ідеш поміж жінки, бери батіг", - та проте, стверджує О. Маковей, він настроював її сильно й відважно.
Ідеї, які використовувала О. Кобилянська у своїх творах, запозичувалися не лише у творчих людей, котрі мали на неї вплив, вони черпалися також з особистого життя письменниці. Авторка "Царівни", зазначає М. Грушевський, засвідчила свій талант надзвичайно сильно в психології, адже більшість її творів написано з народного життя. І сама Кобилянська стверджувала: "Так майже кожний нарис має щось із справдішнього життя в собі. Не менше - і більші оповідання. Мої особисті переживання відігравали немалу роль в моїх писаннях. "Царівна" писана кровією мого серця".
Не є дивиною, що Кобилянська цікавилася філософією Ніцше, адже Ніцше вплинув на таких визначних європейської слави письменників, як Гавптман, Зудерман, Гальбе, Метерлінк, д'Аннунціо, Стрінберг, Ібсен, Брандес, Пшибишевський та інших. Влучні вислови автора "Заратустри" збагатили словесний скарб чи не кожної мови: "поза межами добра й зла", "ті, що їх багато, забагато", "переоцінка всіх цінностей", "жадоба сили", "надлюдина".
Найоригінальнішим поняттям філософії Ніцше є "надлюдина". Для "надлюдини" характерне: мужність, енергія, відвага; все те, що дає силу й що сильне. Для Ніцше надлюдина минулого - це Олександр Великий, Цезар, Август, Карл Великий, Цезар Борджіа і Наполеон. Як відомо, всі ці люди - люди енергії, дії. П. Мантегацца так описує екстаз діяльності й могутності великих геніїв дії: "Вони, можливо, провели все життя в очікуванні цього моменту зачарування, але цей момент був чудовою нагородою за весь піт і всю кров, які пролиті протягом їхнього життя.
Немає тієї тріумфальної арки, немає такого позолоченого трону чи лаврового вінка, які могли б принести внутрішню насолоду, яку переживає геній, перебуваючи в стані екстазу перед своїм витвором; багатовікове життя звичайних людей не може зрівнятися з однією такою миттєвістю, котру, можливо, не зміг би виміряти ніякий годинник у світі, але який помічається й поглинається людською свідомістю, як дощова краплина пожирається спраглою пустелею".