Question

Помогите пожалуйста.
Есе «Що вам імпонує у творах О. Олеся?
Чи актуальні вони для сучасного читача?».

Answer 1

З приводу сьогоднішнього “ґіньоля” на Ольшанському цвинтарі Праги: в тому, що практичний синоцьо вирішив поховати тата на тій самій цвинтарній ділянці, яку тато 20 рр. оплачував, і викинув звідти останки татового улюбленого поета, можна добачити не тільки “ужас-ужас-ужас” – а й несподіваний “подарунок” нам усім від Олександра Олеся (якби це був хтось інший із Празької еміґрації, такий шум би не зчинився!). А так – вийшов на яв (і давно пора було!) ще один наш – і нівроку, замашненький! – “покинутий секрет”, ба навіть два одразу, – купа людей зненацька відкрили для себе, що, виявляється:

1) до обов’язків кожної незалежної держави належить – ДБАТИ ПРО СВІЙ НЕКРОПОЛЬ (привіт при цій нагоді всім нашим веселим хунвейбінам, які 3 роки гучними криками вимагають “упраздніть Мінкульт”!));

2) В УКРАЇНИ Є СВІЙ НЕКРОПОЛЬ (атож, уявіть собі!) – невпорядкований, несистематизований, недоглянутий, розкиданий по різних країнах і континентах (а це, м.ін., значить, що така “бомба”, яка вибухнула сьогодні в Празі, може вибухнути леда-день десь-інде, – і знов стида не оберешся, і ще багато чого значить, всього на воловій шкурі не спишеш…).

Так що спасибі Олесеві – за вчасний дзвін алярму, поданий з того світу. (А ви думали, європейську державу будувати – це тільки про армію і тарифи на ЖКП, так?..))

А “ужас-ужас”, як на мене, – в тому, що з тих журналістів, які мені сьогодні дзвонили “на гарячу новину”, половина (!) не знали, ані хто такий О.Олесь, ані що таке український цвинтар у Празі. І це, на жаль, не тільки журналістів стосується…

(Нижче вклеюю своє давнє есе про Олеся з “Мапи книг і людей”).