Центри освіти в Галицько-Волинському князівстві: олана;
Ответы
Ответ:Галицько-Волинське князівство (1199-1392; ін.-Рос. Галицько-Волинське князство, ст. - слав. Галицько-Волинське князівство, лат. Regnum Galiciæ et Lodomeriæ, пол. Księstwo Halicko-Wołyńskie)-південно-західне Руське князівство династії Рюриковичів, створене в 1199 році Романом Мстиславичем в результаті об'єднання Волинського і Галицького князівств. Після того, як в 1253 році Данило Галицький прийняв в Дорогочині титул «короля Русі» від Папи Римського Інокентія IV, він і його онук Юрій Львович використовували королівський титул.
Галицько-Волинське князівство було одним з найбільших князівств періоду розпаду Київської Русі. До його складу входили Галицькі, перемишльські, звенигородські, Теребовлянські, Волинські, луцькі, белзькі, Поліські та холмські землі, а також території сучасних Підляшшя, Поділля, почасти Закарпаття та Молдавії.
Князівство проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Його головними сусідами і конкурентами були Польське королівство, Угорське королівство і половці, а з середини XIII століття — Золота Орда і Велике князівство Литовське. Для захисту від них Галицько-Волинське князівство неодноразово підписувало угоди з католицьким Римом, Священною Римською імперією та Тевтонським орденом. При цьому політичні, економічні та культурні зв'язки з іншими російськими землями слабшали.
Галицько-Волинське князівство занепало під впливом цілого ряду факторів. Серед них були загострилися відносини із Золотою Ордою[6][7], у васальних відносинах з якою князівство продовжувало перебувати в період її об'єднання і подальшого посилення на початку XIV століття. Після одночасної смерті Лева та Андрія Юрійовичів (1323) землі князівства почали захоплювати його сусіди — Королівство Польське і Велике князівство Литовське. Збільшилася залежність правителів від боярської аристократії, припинилася династія Рюриковичів. Князівство припинило своє існування після повного поділу його територій за підсумками війни за галицько-волинську спадщину (1392).