Предмет: Українська література, автор: Аноним

Описати весняний пейзаж, використовуючи епітети і метафори на тему Етюр про природу.
Допоможіть будь ласка

Ответы

Автор ответа: alonabatcalay76
1

Відповідь:

                          Пробудження весни.

        Навесні природа пробуджується від зимового сну. Поступово сходить сніг, та земля недовго лишається чорною та голою. Тільки-но теплішає, звідусіль починає пробиватися молода яскраво-зелена трава, на деревах набухають бруньки та згодом перетворюються на маленькі листочки. На водоймах швидко тане лід. Крига гойдається на воді, доки зовсім не перетвориться на неї. Весняне небо зазвичай чисте, блакитне, і по ньому швидко пливуть сніжно-білі хмаринки, схожі на тварин - лева, черепаху, різні предмети, навіть обличчя людей.А згодом починається справжня краса. Усюди розпускаються квіти – проліски, фіалки, кульбабки… Весняний сад – це чарівне місце! У дрібних ароматних квіточках стоять дерева, аж здається, що вони закутані в легкий пахучий туман. Особливо мені до душі, коли розквітають персики та груші – їхні квітки рожеві, і вони виділяються з-поміж інших дерев. Звідусіль лунає спів та щебет птахів, які повернулися з далеких країв і тепер, здається, розповідають одне одному про свої пригоди. Навесні все навколо наповнюється кольорами, звуками, запахами, і мені стає весело на душі.Весна в місті завжди починається з того, що прибирають вулиці, висаджують молоді деревця та розбивають клумби в парках, скверах, перед великими магазинами. І люди на вулицях також змінюються. Вони яскраво одягнені, більше гуляють, навіть усміхаються частіше, мабуть, тому що погода радує теплом, світить ласкаве сонце, а головне – не треба одягати важкий одяг і взуття. Весна завжди надихає митців на створення художніх шедеврів. Як добре, що зараз кожен може взяти цифрову камеру та зробити свої чудові знімки весняної краси. Але найголовніше – зберігати весняний настрій у душі цілий рік!

Пояснення:

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: ksiii
Помогите пожалуйста разделить текст на 3 абзаца.



Анды —самые высокие горы
Американского континента, рассекающие его с севера на юг. Они поражают меняющимися пейзажами. Здесь увидишь непоко­ренные вершины, покрытые вечными снегами пики, дымящиеся вулканы. На западе сверкает бирюзой Тихий океан, на востоке восхищают бесконечные джунгли, изрезанные паутиной серебряных рек. После однодневного пребывания в столице Перу вылетаем в направлении пропавшего города инков. Доезжаем поездом до небольшого городка и пешком через эвкалиптовый лес добираемся до деревеньки. Глиняные домики и соломенные шалаши напоминают о древней цивилизации. Стараемся не потерять местами исчезающую тропинку, вьющуюся вверх. Вдали появляется загадочный город, расположившийся на скалистой вершине. Через пять часов подъема проходим тяжелые ворота и входим в крепость, на­ ходящуюся на горе. На многочисленных террасах, соединенных бесчисленными лестницами, располагается каменный мир с улицами, площадями.