Предмет: Українська мова, автор: rsofpg2007

НЕОБХІДНА ТЕРМІНОВА ДОПОМОГА (Винагорода: 100 балів)

Тільки паралельний тип зв’язку речень присутній у … абзаці наведеного нижче тексту.

(1) Місто — одне з наймогутніших та найповніших уособлень культури. Але поруч із культурою розвивається також цивілізація. У сучасному світі ці дві складові розвитку людства найчастіше виявляються ворожими одна одній. Культура ховається від наступу технічного прогресу або й зовсім зникає. Мешканці сучасного міста, яким би воно не було — стародавнім чи новим, великим чи маленьким, столичним чи провінційним, часто почуваються в місті — навіть у власному! — ніяково, а то й з острахом. Тут не важко не тільки розгубитись, але й загубитись. Забагато авто, що з гарчанням пролітають повз хідники, на яких яблуку ніде впасти. Величезні будинки, що оточують нас, як ворожа озброєна армія. Широченні майдани, перетнути які — справжнє геройство. Натовп, що о будь-якій годині вирує неначе на карнавалі.

(2) Сучасне місто обернулось на протилежність того, чим воно було від початку. З місця, де людина могла жити, почуваючись захищеною від стихій та зовнішніх ворогів, воно перетворилося на агресора, котрий майже унеможливлює індивідуальне буття. Більшість мешканців сучасних міст живуть в однакових типових будинках, у стандартних квартирах, умебльованих стандартними речами, з однаковим для всіх набором теле- та радіопрограм, зі спільними для всіх крамницями й транспортними засобами, де у натовпі ми стаємо мимоволі лише часткою чогось велетенського й доволі ворожого.

(3) Мимоволі ми змушені пристосовуватися до шаленого ритму та темпу сучасного міста. Воно несе нас за течією, з якої так важко вирватись. Суцільний стрес! Але його можна подолати, якщо навчитися розуміти місто, навчитися не виживати, а жити в ньому, говорити його мовою.

(4) Спробуйте хоч ненадовго виринути з потоку й залишитись із містом сам на сам. Придивіться до нього, відчуйте рухи його гігантського тіла. Спробуйте уявити, що воно — велетенська жива істота, дуже схожа на людину. Вулиці — це кістки, споруди — м’язи, озера й річки — кровоносні судини, парки й сади — волосся, а електричні дроти — то напружені нерви. «Серце» міста його мешканці і гості традиційно пов’язують з якимось важливим місцем: вулицею чи майданом, історичною пам’яткою або храмом святого, що є охоронцем міста. А от душу міста кожен повинен відшукати свою, особливу, поєднавши її з власними відчуттями та переживаннями (В. Осьмак).

Ответы

Автор ответа: prylepskam
5
Це, на мою думку, у 4 реченні
Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: viviq12338
Из пред­ло­же­ний 10—11 вы­пи­ши­те слова в ко­то­рых пра­во­пи­са­ние при­став­ки за­ви­сит от глу­хо­сти/звон­ко­сти со­глас­но­го звука, обо­зна­чен­но­го сле­ду­ю­щей после при­став­ки бук­вой. За­да­ние 4 (1)Од­на­ж­ды папа при­гла­сил меня на празд­нич­ный вечер в боль­ни­цу, то есть к себе на ра­бо­ту… (2)Я со­гла­сил­ся: я сразу по­чув­ство­вал себя как-то уве­рен­ней и взрос­лее. (3)В зале, укра­шен­ном пла­ка­та­ми и цве­та­ми, ни од­но­го школь­ни­ка, кроме меня, не было, по­это­му на меня все об­ра­ща­ли вни­ма­ние. (4)Мно­гие под­хо­ди­ли к папе и, ста­ра­ясь сде­лать ему при­ят­ное, го­во­ри­ли, что я на него очень похож. — (5)Сей­час мы по­го­во­рим о луч­ших людях нашей боль­ни­цы, — ска­зал папин на­чаль­ник в мик­ро­фон. — (6)Мы при­гла­си­ли сюда наших быв­ших боль­ных. (7)Пусть они ска­жут… (8)Я при­сталь­но огля­дел­ся, но не смог от­ли­чить быв­ших боль­ных от про­сто здо­ро­вых. (9)Тут к три­бу­не за­ша­гал огром­ный муж­чи­на. (10)Мне по­ка­за­лось, что здо­ро­вее его в зале не было ни од­но­го че­ло­ве­ка. (11)Раз­гля­дев его, я вспом­нил этого быв­ше­го па­пи­но­го па­ци­ен­та. (12)«Если бы мне уда­лось по­ста­вить Ан­дрю­шу на ноги!» — когда-то го­во­рил папа. (13)Ему уда­лось…
Предмет: Русский язык, автор: Аноним