Предмет: Русский язык, автор: cernysevaevgeniu

С любимыми героями
о ночной прохладе
в тихом омуте
на городских улицах
у среднего ученика
к рыбной похлёбке
новой мебелью
на снежного человека
ленивому человеку
на мягкую траву
в головном уборе
от сладкого чая
в просторном зале
по дремучему лесу
из утреннего луча
юный возраст
Можете падежи расставить пожалуйста???!​

Ответы

Автор ответа: lia0404
0

о ночной прохладе (о чём? П.п.)
в тихом омуте (в чём? П.п.)
на городских улицах(на чём? П.п.)
у среднего ученика (у кого? Р.П.)
к рыбной похлёбке (к чему? Д.п.)
новой мебелью (чем? Т.п.)
на снежного человека(на кого? В.п.)
ленивому человеку(кому? Д.п.)
на мягкую траву( на что? В.п.)
в головном уборе (в чём? П.п.)
от сладкого чая (от чего? Р.п.)
в просторном зале (в чём? П.п.)
по дремучему лесу (по чему?Д.п.)
из утреннего луча( из чего?Р.п.)
юный возраст(что? И.п.)
Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: Жанa192004
Предмет: Алгебра, автор: dwadw
Предмет: Українська мова, автор: solohina2006
Срооочнооо!!!! Помогите с пересказом текста на к.р.

Лiсова сторожка

Як одспіває хурделицями зима, як віддзвонить вона ожеледцем, і сонечко вгріє землю та води, збирається Данило Коряк до лісу, до своєї сторожки.

Збирається Данило довго, бо треба йому взяти з собою чимало всякого начиння. А зібравшись, вирушає в дорогу, кликнувши за собою малого, проте бідового песика Кузьку.

За зиму сторожка — хатка об однім віконці й під соломою — постаріла, дужче вгрузла в землю, стоїть під самісінькою горою серед грушевого та черемхового цвіту, як вулик. Кузька оббігає її кругом, шкребеться лапами в низьке віконце, що немовби вицвіло за зиму, тоді кидається під поріжок до свого кубла. Але там вогко, сіно пахне цвіллю, дошки — грибком і трухлявиною. Незатишно.

Тим часом підходить Данило, скидає з плечей лантух на лямках з мотузка, знімає і ставить під стіну сторожки рушницю, одмикає двері, промовляючи до Кузьки:

— Ну, от ми й дома, Кузько. Тепер будемо хазяйнувати вдвох...

У сторожці сутінь та вистояний за зиму холод, що причаївся тут ще з осені. Кузька хутко обнишпорює темні покутки й натрапляє на своїх давніх знайомих: залізні граблі, лопату, сапу, ящичок з цвяхами, що пахнуть іржею, старий розплесканий молоток та коритчатка з насінням, від яких сходить дух берези, дубка й сосни.

Данило виносить на сонце стару ковдру, щоб теплий вітерець вивіяв з неї холод.

Так починається лісове життя Данила та Кузьки.


Заранее спасибо!