Дам 50 балів. Яка роль в історії Ірану та Туреччини належала ісламському чиннику?
Ответы
Волохов
На початку цього січня з’ясувалося, що народний грудневий бунт 2017 року був дуже несподіваним для всіх, в тому числі для нинішнього керівного режиму Ірану, іранських і іноземних спеціальних служб тощо. Він як розпочався спонтанно, так і проходив вкрай неорганізовано, повільно дійшовши свого кінця, коли енергія протесту вичерпалась. Мабуть, настав час спробувати з’ясувати, чому сталося саме так, і взагалі — чому вулиці міст заполонили тисячі іранців, прагнучи привернути до себе увагу теперішньої влади?
Причин таких дійсно чимало, і їх можна розділити на економічні і політичні та на внутрішні і зовнішні.
Верховний лідер ІРІ аятола Алі Хаменеї, президент країни Хасан Роухані, члени іранського уряду у своїх заявах неодноразово згадували про агентів спеціальних служб і їхню роль в цих акціях протесту. Безумовно, всі ці заяви можна було б вважати політичними та пропагандистськими, спрямованими на консолідацію внутрішніх сил. Бо дійсно, ворогів у Ірану достатньо. Однак, у контексті нової стратегії США щодо Ірану, оприлюдненої у жовтні 2017 року, зважаючи на угоди аналогічної спрямованості, що були укладені між США і Ізраїлем, та на активну співпрацю між США, Ізраїлем та Королівством Саудівська Аравія у протистоянні зростаючому іранському впливу в регіоні Близького Сходу та зоні Перської затоки, ігнорувати версію зовнішнього втручання у згаданий рух протесту в Ірані було б очевидною помилкою.
Вплив чи спроба вплинути на ситуацію ззовні могли бути, але не вони зіграли вирішальну роль у народному бунті. Зважаючи на специфіку Ірану, зовнішньому чиннику тут можна відводити лише допоміжну роль. Коли ж про необхідність політичних чи економічних змін почнуть казати в мечетях під час намазів, обговорювати на базарах великих міст і маленьких сіл, у політичних колах, ось тоді можна вже говорити про революційну ситуацію. Тоді й зовнішній чинник матиме певне значення. Нині проявився лише один із епізодів внутрішньополітичної боротьби, вуличний елемент якої досить несподівано трохи вийшов з-під контролю режиму. Перед усім народний бунт став наслідком, так би мовити, перенапруження сил держави.
Останніми роками Ісламська Республіка Іран активно вибудовує умови для утворення так званого «шиїтського поясу», який має «гарантувати безпеку» для ряду країн. Тегеран прокладає сухопутний коридор до Середземного моря. Волохов
На початку цього січня з’ясувалося, що народний грудневий бунт 2017 року був дуже несподіваним для всіх, в тому числі для нинішнього керівного режиму Ірану, іранських і іноземних спеціальних служб тощо. Він як розпочався спонтанно, так і проходив вкрай неорганізовано, повільно дійшовши свого кінця, коли енергія протесту вичерпалась. Мабуть, настав час спробувати з’ясувати, чому сталося саме так, і взагалі — чому вулиці міст заполонили тисячі іранців, прагнучи привернути до себе увагу теперішньої влади?
Причин таких дійсно чимало, і їх можна розділити на економічні і політичні та на внутрішні і зовнішні.
Верховний лідер ІРІ аятола Алі Хаменеї, президент країни Хасан Роухані, члени іранського уряду у своїх заявах неодноразово згадували про агентів спеціальних служб і їхню роль в цих акціях протесту. Безумовно, всі ці заяви можна було б вважати політичними та пропагандистськими, спрямованими на консолідацію внутрішніх сил. Бо дійсно, ворогів у Ірану достатньо. Однак, у контексті нової стратегії США щодо Ірану, оприлюдненої у жовтні 2017 року, зважаючи на угоди аналогічної спрямованості, що були укладені між США і Ізраїлем, та на активну співпрацю між США, Ізраїлем та Королівством Саудівська Аравія у протистоянні зростаючому іранському впливу в регіоні Близького Сходу та зоні Перської затоки, ігнорувати версію зовнішнього втручання у згаданий рух протесту в Ірані було б очевидною помилкою.
Вплив чи спроба вплинути на ситуацію ззовні могли бути, але не вони зіграли вирішальну роль у народному бунті. Зважаючи на специфіку Ірану, зовнішньому чиннику тут можна відводити лише допоміжну роль. Коли ж про необхідність політичних чи економічних змін почнуть казати в мечетях під час намазів, обговорювати на базарах великих міст і маленьких сіл, у політичних колах, ось тоді можна вже говорити про революційну ситуацію. Тоді й зовнішній чинник матиме певне значення. Нині проявився лише один із епізодів внутрішньополітичної боротьби, вуличний елемент якої досить несподівано трохи вийшов з-під контролю режиму. Перед усім народний бунт став наслідком, так би мовити, перенапруження сил держави.
Останніми роками Ісламська Республіка Іран активно вибудовує умови для утворення так званого «шиїтського поясу», який має «гарантувати безпеку» для ряду країн. Тегеран прокладає сухопутний коридор до Середземного моряВідповідьВідповідьпповіВморя.
оо