твір роздум на тему чому стереотипи бувають небезпечними
Ответы
Стереотип – закореніле ставлення до подій та явищ, вироблене на основі порівняння їх з внутрішніми ідеалами, що, як правило, не має безпосереднього відношення до реальності. В науці існує такий загально вживаний та визнаний на міжнародному рівні термін, що називається "піраміда ненависті".
Дана піраміда зображає, як з’являється мова ненависті та з чого вона бере свій початок.
І має вона такий вигляд:
5. Геноцид
4. Жорстокість
3. Дискримінація
2. Дії, що сформовані на основі упереджень (насмішки, жарти, соціальна ізоляція, соціальне виключення)
1. Упереджене ставлення (засудження, суб’єктивність, упередження, стереотипи)
У країнах Європейського союзу велику увагу та кошти спрямовують на вивчення та протидію мові ненависті (англійською – hate speech). Так, Європа засвоїла урок часів Другої світової. Мова ненависті – це рушійна сила, що розколює суспільство, починаючи від локального, а закінчуючи міжнародними конфліктами та війнами.
Як відомо, все велике (і навіть великі проблеми) починається з малого. Аби прочитати книжку, спершу треба вивчити літери, що об’єднуються у слова, а ті, своєю чергою, створюють речення. Те ж саме стосується мови ненависті.
Розпочинати боротьбу зі стереотипами треба з базових розумінь, маленьких думок, що "це неправильно", "моя думка правильна".
Ви колись чули, а, можливо, навіть вживали подібні вислови: "українці щодня їдять борщ із салом, а запивають все те горілкою", "людина з села – значить, відчуття стилю в неї нема", "за кордоном живеться краще"? Таких висловів в нашому щоденному вжитку дуже багато. Частенько ми їх навіть не помічаємо, адже в нашому розумінні – це є норма.
Насправді ж – це стереотипи. Це перші цеглинки до забудови будинку, в якому поселиться мова ненависті та навіть злочини на базі ненависті (hate crime).
Більшість стереотипів, як і решта психологічних речей, зароджуються у ранньому дитинстві. На одну упереджену думку насідає інша, а далі цей процес не спинити. Це подібно тому, як створюється клубок для плетіння, де тоненька нитка з часом формує великого розміру шар.
Що відкритіші до різномаїття люди, тим більше розвинений добробут у суспільстві.
Нас всіх виростили на думці, що в Україні найгарніші жінки, що треба автоматично бути дуже вимогливою до себе, гарно вдягатися та картати себе через кожен набраний кілограм – інакше невідповідатимемо заданому критерію. А потім ми ж самі бідкаємося в соцмережах, що той чи інший президент називає нас брендом.
Наш стереотипи настільки стискають нас ізсередини, що елементарно не дозволяють розвиватися, вони посягають на нашу свободу. Вони породжують подібні запитання в голові: а чи достатньо я хороша? чи гарна я? чи зможу я? чи достатньо я… "я"?
Усі перелічені запитання переростають у вагання, невіру у власні сили, зупиняють наші спроби створити щось навіть там, де в принципі можна спробувати створити продукт чи що інше без жодного ризику. Тому що всі ці внутрішні "я не зможу" перекривають рух нашого запалу та бажання.
Відсутність стереотипів – це прийняття інших з їх смаками, вибором, вподобаннями; це ставлення до інших людей як до рівних, адже так воно і є.
У суспільстві, де стереотипи не є домінантою, люди більше вірять у себе, в одне одного, там існує взаємопідтримка. Люди формують сильні суспільства спершу на локальному рівні, а потім поступово переводять його на національний.
Там, де немає стереотипів, там в принципі менші ризики корумпованості влади. Адже з самого початку у свідомості громадян відсутня думка, що хтось кращий за інших тільки тому, що виконує свою роботу й має виправдання свого хабарництва.
На місце стереотипам у таких суспільствах приходить відчуття поваги, а також виховується відповідальність за власні дії.
У нашому суспільстві дуже багато стереотипів. І починаються вони зазвичай з думки, що хтось вдягнувся не так чи висловив відмінну від інших точку зору.
Якщо ви берете участь у тренінгах та лекторіях, ви напевне, чули таке слово як "фасилітатор/ка". Це людина, яка по суті веде процес дискусії та надає учасникам розклад активностей. Проте все решта – за учнями.
Мій досвід показує, що такий підхід дійсно працює. Він настільки породжує мотивацію учнів, що вони самі відшуковують цікаві факти у свій вільний час та із сяючими від запалу очима діляться новими матеріалами та фактами. У такі моменти я розумію, що в них мудрості набагато більше, ніж в мене.
Стереотипи не можуть з’явитися просто так, вони зародилися з певних логічних причин. Вони є апріорі доволі вигідними для будь-якої системи. Адже люди не виділяються, чітко слідують прописаним (колись давно) постулатам.
Відмовлятися від стереотипів дуже важко! А ще важче відстежувати власний процес мислення та зізнаватися собі в тому, що в такому випадку я керуюся стереотипами, що ця думка не є моя, вона нав’язана мені. Але як тільки в нашому мозкові виникає це розуміння, з часом звичка втрачає саму себе, ми починаємо виходити з невидимих бульбашок, а на зміну стереотипам приходить свідоме життя.