Предмет: Биология, автор: sofiaolenich53

Бурі водорості–це

Будь ласка дайте коротку відповідь

Ответы

Автор ответа: bromomento13
2

Ответ: Бу́рі во́дорості — велика група переважно морських, виключно багатоклітинних водоростей. На 2013 рік цей клас налічував близько 2000 видів, що належали приблизно до 260 родів.

Бурі водорості в переважній більшості належать до морських біотопів, їхні зарості трапляються у літоральній та субліторальній зонах, до глибин 40—100 м. Представників класу Phaeophyceae можна побачити в усіх морях земної кулі, однак найбільша їхня концентрація — у приполярних та помірних широтах, де вони домінують на глибині від 6 до 15 м. Зазвичай бурі водорості ростуть прикріплено до скель та каміння різної величини, і лише в тихих місцях та на великій глибині вони можуть утримуватись на стулках молюсків або гравію. Серед усього розмаїття бурих водоростей представники лише 4 родів Heribaudiella, Pleurocladia, Bodanella та Sphacelaria можуть траплятися у прісних водоймах. Деякі морські види можуть потрапляти до прибережних солонуватих вод, де нерідко стають одним з основних компонентів флори солончакових боліт.

Представники групи відіграють важливу роль у морських екосистемах як одне з основних джерел органічної матерії, також їхні зарості створюють унікальне середовище існування для багатьох мешканців моря. Наприклад, представники роду Macrocystis, що можуть досягати 60 м завдовжки, формують великі підводні ліси біля узбереж Америки. Види роду Sargassum створюють навколишнє середовище тропічних вод Саргасового моря, найбільшого місця зростання бурих водоростей у тропіках. Багато видів, зокрема порядку Fucales, можна побачити в обростаннях підводних скель вздовж узбережжя

Объяснение:

Похожие вопросы
Предмет: Английский язык, автор: СаняLi
Предмет: Русский язык, автор: yghjh
Помогите, пожалуйста, найти средства выразительности.

(1)На холсте был яркий прощальный день конца октября. (2)Белое солнце стояло низко, сквозило между стволами дальних берёз, которые на косогоре против солнца казались чёрными. (3)Дул ветер и оголял заброшенный монастырский сад. (4)Голубое, совсем летнее небо с летними облаками сияло над махающими верхушками деревьев, над разрушенной каменной стеной, освещённой сбоку. (5)Одинокое упавшее в траву яблоко лежало возле стены, еле видимое сквозь облепившие его листья.

(6)Да, он был совершенно один в окрестностях того монастыря, и был тогда солнечный, сухой, просторный день. (7)Густо шумели, переливались золотом оставшейся листвы, старые клёны, мела багряная метель по заросшим дорожкам сада. (8)Всё было прозрачно, свежо, прощально. (9)Почему прощально? (10)Почему после пятидесяти лет, особенно в яркие, сухие, звонкие дни осени, он не мог уйти от чувства, что и с ним скоро случится то, что случилось с миллионами людей, точно так же, как он, ходивших по тропинкам вблизи других стен? (11)Может быть, красота осознаётся только в роковой и робкий момент её зарождения и перед её неизбежным исчезновением, увяданием, на грани конца и начала, на краю пропасти?

(12)Ничего нет недолговечней красоты, но как непереносимо ужасно то, что в каждом зарождении прекрасного есть его конец, его смерть. (13)День умирает в вечере, молодость − в старости, любовь − в охлаждении и равнодушии.