Внутрішня політика Данила Романовича. Ярославська битва.
Ответы
Внутрішня політика князя
1.Вів боротьбу з непокірними боярами й остаточно ліквідував боярську опозицію, стративши багатьох бояр, які становили могутню силу і не хотіли коритися князівській владі (у найнебезпечніших бояр було відібрано їхні маєтки).
2.У боротьбі проти великих бояр спирався на міщан, селян, дрібних і середніх бояр, духовенство.
3. Встановив сильну князівську владу, укріплював її авторитет.
4.Створив центральний апарат управління з вірних собі людей, постійно вдосконалював його, спираючись на досвід інших країн.
5.Столицею свого князівства Данило Романович обрав Холм, де побудував оборонні споруди, церкви
6. Збудував чимало міст, у тому числі Львів
7. Провів глибокі реформи в усіх галузях житгя.
8. Було створено необхідні умови для розвитку сільського господарства, ремесел, промислів, торгівлі. Запрошував ремісників і купців з інших країн, сприяв розвиткові внутрішньої та зовнішньої торгівлі, соляних промислів.
9. Зміцнив західні кордони князівства.
10.Об'єднав під своєю владою всі українські князівства, крім Чернігівського і Сіверського.
11. Дія боротьби з монголо-татарами Данило уклав союз із володимиро-суздальським князем Андрієм Ярославовичем.
12.Для утвердження позицій православ'я у 1246 році призначив митрополитом свого сподвижника — друкаря Кирила, чим значно зміцнив становище церкви.
Битва під Яросла́вом ( 1245) — бій, що відбувся поблизу міста Ярослав над річкою Сян між військами галицько-волинських князів Данила і Василька Романовичів та їх спільників — половців з одного боку і силами угорців, поляків та галицької боярської опозиції з іншого. Битва розпочалася 17 серпня 1245 року з удару кінноти обох військ. Ростислав з галицькими боярами рушив на полки Данила, але його атакували передові загони двірського Андрія разом з половцями. У колотнечі частина Андрієвих сил відступила, незважаючи на підмогу 20 боярських підрозділів Данила. Сам двірський стримував натиск ворога зі своєю особистою дружиною.
Наслідки
Битва під Ярославом вирішила боротьбу за Галичину, яка тривала сорок років. Боярська опозиція була остаточно знищена. Ростислав утік до Угорщини, війська якої перестали здійснювати великомасштабні походи до Галичини. Угорський король Бела IV уклав у 1247 році мир з Данилом і видав свою доньку Констанцію за княжого сина Лева Даниловича. Данило став повним володарем Галицько-Волинського князівства.
Попри позитивні сторони були й негативні. Успіхи Романовичів стурбували Сарай-Бату, столицю Золотої Орди. Монголи вирішили підкорити собі Галицько-Волинське князівство, щоб запобігти його посиленню, і поставили князям ультиматум: «Дай Галич». Данило не мав на той час належних сил протистояти ординцям, а тому приїхав у Сарай наприкінці 1245 року і визнав сюзеренітет Батия. Цей крок зберіг цілісність князівства, але водночас перетворив його у авангард монголів у країнах Центральної Європи.
Таким чином, перемога Романовичів у битві під Ярославом зміцнила зсередини Галицько-Волинське князівство і додала йому авторитету у європейських країнах. Проте, з іншого боку, саме ця перемога виявила потужного конкурента Золотої Орди на Русі і послужила причиною миттєвої васалізації князівства Романовичів монголами.