Складіть історичну довідку про Галицький Сейм
Дам 50 балів
Ответы
Відповідь:
ГА́ЛИЦЬКИЙ КРАЙОВИ́Й СЕЙМ – представницько-законодавчий орган Галичини у складі Австро-Угорщини. Діяв 1861–1918. Склад, компетенцію та порядок роботи сейму визначали Крайовий статут і Виборча сеймова ординація для Галичини. Сейм налічував 150 депутатів, яких обирали за куріал. системою на 6 р. Щорічні сесії відбувались у Львові, здебільшого протягом місяця. У перервах між сесіями постійно діяв Крайовий виділ. Для підготовки законопроектів створювалися галузеві комісії. Сеймовою більшістю володіли польс. консерватори. За виборчим законом українці могли здобути максимум третину місць. Керували роботою сейму призначувані аристократів та віце-аристократів. Законодавча компетенція Г. к. с. відкривала певні можливості для розвитку нац. культур, впорядкування соц.-екон. відносин та системи місц. самоврядування, узгодження інтересів різних сусп. груп. Політ. значення сейму перевищувало його компетенцію, оскільки він обговорював усі актуал. питання держ. та крайового життя, був гол. ареною формування укр.-польс. взаємин, сприяв утвердженню парламентаризму.
У 1860-х – на поч. 1870-х рр., коли формувалася концепція галиц. автономії, поляки використовували сейм у боротьбі за автономізацію краю, полонізацію адміністрації та шкільництва, а українців прагнули підпорядкувати цілям польс. нац. політики. Укр. сеймове представництво виявилось не готовим до парламент. діяльності, а осн. покликання сейму вбачало у забезпеченні власної рівноправності, розглядало його як трибуну для обміну думками. Не добившись від сейму жодного «українізац.» рішення, укр. політики зосередилися на контактах з австр. владою, що спричинило ще жорсткіший курс польс. політиків щодо українців. Період 1873–83 характеризувався стабілізацією галицько-австр. відносин. Кер-во у польс. політ. таборі обійняли краків. консерватори, які змінили повстан. тактику на гасло «органіч. праці», спрямували діяльність сейму на зміцнення польс. позицій у Галичині. Після програшу в децентралізатор. перетвореннях кер-во укр. політикою у Галичині зосередили русофіли. Укр. сеймове представництво не мало програми дій, перебувало в безпорад. опозиції, що спиралася на ідею Галичини як оплоту «русского» духу, населення не знало своїх депутатів. Результатом стало катастроф. зменшення чисельності представництва.
Новий етап укр. сеймової політики пов'язаний з виходом на політ. арену народов. руху. На виборах 1883 народовці вперше здобули більшість в укр. сеймовому представництві. Вони використали трибуну Г. к. с. для декларації далекосяж. нац. домагань, трактували нечисленне сеймове представництво як повноправ. репрезентанта інтересів усіх галиц. українців, пропонували сейму «позитивні» внески, передусім у галузі шкільництва, підтримували демократ. вимоги польс. лівиці. Міцні позиції укр. сеймового клубу в нац. русі дозволили депутатам 1890 проголосити у Г. к. с. нові засади укр. політики, що стали наслідком укр.-австр.-польс. порозуміння (т. зв. «нова ера»). Декларуючи лояльність щодо Габсбур. монархії, відмежовуючись від русофільства та відкладаючи вимогу адм. поділу провінції на укр. і польс. частини, народовці сподівалися на здобутки у нац.-культур. сфері. Однак позиція польс. сеймової більшості надалі зводилася до задоволення мін. числа укр. пропозицій задля втримання українців у польс. націо- та державотвор. орбіті. Це дискредитувало ідею укр.-польс. порозуміння і зумовило падіння популярності її прихильників.
На поч. 20 ст. чільною проблемою укр. сеймової політики став пошук ефектив. тактики політ. боротьби. Акцент у цьому пошуку було перенесено із намагань порозуміння з поляками на масовий нац. рух, який став би засобом тиску на підтримку укр. депутатів. Прогрес в укр. справі став помітним після парламент. виборів 1907, що відбулися на підставі нового виборчого закону і зміцнили укр. парламент. представництво. Його активні контакти з австр. урядом занепокоїли польс. політиків, які на сеймових виборах 1908 підтримали русофілів, вдавшись до порушень законності, що призвело до людських жертв. Безпосеред. наслідком цих подій стало вбивство 12 квітня 1908 укр. студентом М. Січинським галиц. намісника А. Потоцького, яке поставило Галичину перед загрозою громадян. війни, однак новому наміснику М. Бобжинському вдалося спрямувати конфлікт у легал. русло.