Предмет: Литература, автор: kuzmicevaulia7

Вы прочитали сказ П. Бажова «Медной горы хозяйка», познакомились с героями- Степаном, Настенькой, Хозяйкой медной горы. Как вы думаете, в чем заключается душевное богатство героев сказа, их внутренняя красота и за что их любить читатель? Для этого запишите наблюдения над текстом в таблицу, следуя образцу, - это поможет вам сделать необходимые выводы и дать ответ на вопрос.
Степан Хозяйка медной горы
Какое место занимает герой в произведении?
Центральный персонаж сказа, олицетворение самой природы, хранительницы Горы, богатства Урала, наделена чудесной силой
Как относиться к своей работе? Как относилась к рудокопам?
«Все нутро горы знал», - говорит о нем автор, настоящий труженик, трудолюбивый работник.
Как относится к данному слову? Как относилась к Степану? За что уважала его и любила?
Видела в нем достойного человека: он способен быть решительным, смелым, верным своему слову…
Как проходит испытание богатством? Как Хозяйка переживает расставание со Степаном?

Как относится к Настеньке? В чем сила Хозяйки медной горы?

Какими чертами характера наделены герои?


Какие чувства к героям испытываете вы?​

Ответы

Автор ответа: himeenhelpme
2

Відповідь:

1.Сказки,предания,легенды уральских рабочих.                               2.Малахитовая шкатулка.                                                                                    3.Степан.                                                                                                                 4.Когда шел на покос.                                                                                                       5.Завел семью, дом обстроил и стал здоровьем слабеть, нашли его мёртвым на руднике  

Пояснення:

Удачки)

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: arinacomilfo
Напишіть переказ 5 клас

Минув тиждень, і Вірного вже не можна було впізнати. Шерсть його заблищала, вирівнялася, ноги стали пружними і рівними. Лише вуха звисали на самі очі, завдаючи клопоту цуценяті. Ігор любив гратися з новим другом. Кидав далеко у річку м’яч, а Вірний кидався у воду і швидко-швидко перебирав лапами, аж поки не схопить зубами м’яч і не винесе його на берег. Та не тільки це вмів робити Вірний. Він навчився робити стойку, без дозволу не чіпав їжі і не рвав пух з каченят, як це робили інші собаки.
З ранку до пізнього вечора Ігор не розлучався з своїм цуценям, ходив з ним до лісу, купатися на ріку. Вірний ночував у своїй затишній хатці, але кожного ранку, як тільки Ігор виходив з кімнати, щеня завжди зустрічало його радісним помахуванням хвоста, кидалося до ніг і качалося по траві.
Так минав час, і Ігор був щасливий. Оце маленьке цуценя так припало йому до серця! Коли одного разу Вірний захворів і перестав їсти, Ігор сидів журний і тихий. І коли Вірний видужав, знову вони ходили у ліс, до річки, хлопчик теж повеселів і почав краще їсти. Мати тільки зітхала, бачачи, як її син захопився цуценям