Що таке психологізм? Знайдіть у повісті зачитайте фрагмент,сповнені глибокого психологізму
Ніна Бічуя "Шпага Славка Беркути"
срочно!!! пожалуйста
Ответы
Відповідь:
Психологізм — це заглибленість у творі в душу персонажів, їх психологію. У психологічному творі автор відслідковує всі порухи душі своїх героїв, намагається розкрити їх роздуми й мотивацію вчинків, показати нелегкий шлях внутрішніх колізій.
Для мене вся повість зіткана з таких психологічних фрагментів, тому вибратиякийсь один важко.
Наприклад, коли батько Славка Беркути розказував йому про масимальне навантаження, а Славко все переживав чи він би його згідністю витримав і що для нього стане "максимальним навантаженням": прозріння, що його найкращий друг дитинства в дійсності не найкраща людина? чи коли недооцінив противника або занадто переоцінив власні можливості і не отримав призового місця у спортивнх змаганнях? чи коли піддався на провокацію Юлька і вступив з ним в фехтувальний поєдинок? чи коли підвів свого улюбленого тренера і заплутвся у павутинні власної вини? чи коли не побоявся йти на шкільний суд? чи коли відмовився на цьому судилищі виправдовуватися в тому, в чому не був винен?
Або для Юлька Ващука чи не було випробуванням те, що не він найкращий і що не завжди він може виходити з будь-якої суперечки переможцем, і іщо дівчина, яка подобається Юлькові, може обрати не його, і що інколи потрібно це прийняти і відступити абой пробачити чи прийняти. Як, наприклад, пробачити і прийняти неприємну історію з рідним батьком, коли його звинуватили у плагіаті.
Були свої життєві випробовування і у Стефка Вуса. І не менш трагічні й болючі, ніж у інших героїв.
Обирайте, що Вас більше вразило. А як приклад, я наведу тут лише один фрагмент з твору. Якщо не поміститься - то у творі це розділ під назвою "Чому ти так зробив, тату?"
... Завтра всі знатимуть. Завтра всі говоритимуть: "Он Юлько Ващук, це його батько…"
Юлько бачив себе у колі — мовби (відділений од решти, розумніший, кращий, здібний. "Он Юлько Ващук — то його тато!"
Добре б завтра прокинутися раптом кимось іншим — не Юльком Ващуком, ні, ким завгодно, аби не Ващуком. Звичайним, буденним. Встати, вмитись, щось буркнути матері, коли вона попросить купити хліба, грюкнути дверима і вийти на вулицю — також звичайну, буденну, — і бути байдужим до каменів, до форми вікон, до кольору дахів. До дзвону трамвайних рейок. До голосів у натовпі. Прокинутись, приміром, Стефком Вусом. Безтурботним, розбишакуватим, без думок і без фантазій; ким завгодно, аби не Ващуком…
Вимовляв своє прізвище подумки, пошепки, майже вголос, і воно здавалося неприємним, чужим, воно не мало нічого спільного з ним самим, ніби жило собі окремо. Чому ж він має від-повідати — завтра і ще потім не раз, напевно: "Це твій батько, так?"
Чому він мусить — за тата?....
Ващук. Юлько Ващук. То це твій тато?
Ні. Не мій. То хтось інший. Не мій тато. Він ніколи ніякої книги не писав. Та кажу ж вам, не він. Дайте мені спокій, я ж сказав. І взагалі, що вас те обходить? Мій тато — не мій; Ващук я — не Ващук? Дайте мені спокій....
Навіщо ти так зробив, слухай, ти можеш сказати, навіщо ти так зробив?
То твій тато, Юльку, та признайся, то ж твій тато!
Неправда. Дурниці. Хіба ви не бачите — я не маю часу розмовляти з вами. Дайте мені спо-кій, я ж вас просив уже, здається. Якщо мій тато користується чужими думками, то запитайте в нього, навіщо він так робить, а я не маю найменшого відношення до всієї цієї історії.
Яке мені діло до цього? Ну й що з того, що я Ващук? Що з того, скажіть, будь ласка?...
Чому ж ти так зробив, тату? Ти тоді не думав, що я існую на світі?
Пояснення: