Предмет: Українська мова, автор: murashov999892

Перепишіть текст, розставляючи, де потрібно, розділові знаки. Виконайте завдання.

По обидва боки ставків колись були посаджені верби над самою водою; тепер ті старі верби стоять попід гора- ми довгими рядками над самими левадами й, замість води, спускають свої віти на пухку, зеленую густу, як руно, траву. Через той довгий рядок левад стелеться маленька стежечка. Підеш серед гарячого літнього дня тією стежкою і неначе ввійдеш у якісь дивні покої, дивніші та кращі від царських! Ідеш стежкою та неначе переступаєш з одного гарного залу. в другий, ще кращий і дивніший. Зелені левади із чотирьох боків обставлені рівними рядками старих товстих верб. Верби старі давні товсті, як діжки (І. Нечуй-Левицький).

А. Підкресліть однорідні члени реченя

Ответы

Автор ответа: marvinmiha18
4

По обидва боки ставків колись були посаджені верби над самою водою; тепер ті старі верби стоять попід горами довгими рядками над самими левадами і замість води спускають свої віти на пухку зелену, густу, як руно, траву. Через той довгий рядок левад стелеться маленька стежечка. Підеш серед гарячого літнього дня тією стежкою й неначе увійдеш в якісь дивні покої, дивніші й кращі од царських! Ідеш стежкою і неначе переступаєш з одного гарного залу в другий, ще кращий й дивніший. Зелені левади з чотирьох боків обставлені рівними рядками старих товстих верб. Верби старі, давні, товсті, як діжки.

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: caramelllllka1
Предмет: Окружающий мир, автор: яна1058
Предмет: Русский язык, автор: ubushaev2022
Задание: Найти члены предложения

Как-то ночью на вершине снежного холма появился человек в собачьей дохе, взглянул на залитый лунным светом косогор, поправил висевшую за спиной винтовку и быстро побежал вниз на широких лыжах.

За ним откуда-то появились и другие люди. Они тоже съехали вниз по тому же склону по уже проложенной лыжне. Они бежали так же быстро, как и первый лыжник, потому что не хотели, чтобы он шёл один по этому опасному пути, по которому они шли уже в течение суток.

Через некоторое время на ту же гору вышел волк, а за ним — волчья стая. Волчьи глаза смотрели вслед людям, бежавшим по занесённой снегом равнине.

Мороз был лютый, вследствие чего люди могли бы обморозиться, но они были одеты в куртки, подбитые медвежьим мехом. Зато в продолжение всего пути встречный ветер бросал им в лицо охапки колючего снега.

Люди спешили к станции железной дороги, проходившей довольно-таки далеко от того места, с которого они начали свое отважное путешествие.