Пересказ тексту Лубка
Ответы
Ответ:
ЛЮБКА
У травневому лісі хвилі квітів хлюпають під ноги. А повітря, настояне на ароматах смолини і мокрого листя, приємно дурманить голову. Теплінь… Найдрібніше створіння й те поспішає розплескати по всьому лісі свою весняну радість.
Раптом - вона! Два блискучі листки біля самої землі. На високому стеблі - кудлате біло-кремове суцвіття…
Любка!..
І вже перед очима стелиться безкрайній степ, а в ньому - жменька запорізьких козаків.
Кілька днів запорожців переслідували кримські татари. А коли переслідувачі стомилися, татарський бей махнув рукою: хай тікають - усе одно в степу пропадуть без їжі.
А козаки зовсім і не збиралися отак марно пропадати. Бо в кожного на шиї висів амулет, який оберігав від голодної смерті: нанизані на нитку тверді, потемнілі від часу бульбочки. Почали запорожці оті бульбочки жувати - втамували* голод, погасили спрагу, поволі почали повертати сили… Ніхто не загинув. А по дорозі на Січ ще й два татарські загони розбили…Любку дволисту і зараз дуже поважають у народі. Не один старається перенести її з лісу до себе у квітник чи садок. Любка прекрасно почуватиметься біля хати, коли на неї падатиме легенька тінь від дерева та коли ростиме у «своїй» землі. Тому пересаджувати її треба з ґрунтом, у якому вона росте (За Є. Шморгуном).
*Втамувати - рос. утолить.