можете ПЖ помочь 5 клас зарубежная литература по тексту Пригоди Тома Сойера
І 12 Коли Том відчув нестерпні муки і страждання
даю 90 балов
Ответы
Відповідь:
Годині о дванадцятій вдень по всьому містечку раптом пронеслася жахлива звістка. Не треба було й телеграфу, про який за тих часів і не мріяли, — звістка ця переходила з уст в уста, від сусіда до сусіда, з будинку в будинок майже з телеграфною швидкістю. Певна річ, учитель відпустив учнів додому; все місто здивувалося б, коли б учитель не догадався про це.
Біля вбитого було знайдено скривавленого ножа, і хтось пізнав, що цей ніж належав Мефові Поттеру. Говорили також, що вночі, годині о другій, один запізнілий житель, повертаючись додому, бачив, як Поттер вмивався в струмку, і що Поттер, побачивши його, негайно втік, — обставина підозріла, особливо вмивання: це не було звичкою Поттера. Казали також, що поліція винишпорила все місто, розшукуючи вбивцю (обивателі не люблять возитись з доказами і негайно проголошують вирок), але ніде не могла його знайти; що в усіх напрямах розіслано вершників, і шериф певний, що злочинця спіймають до вечора.
Все місто зібралося на цвинтарі. Том забув про своє розбите серце і приєднався до всіх не тому, що йому цього хотілося, — він волів би бути за тисячу миль звідти, — але його тягла туди незрозуміла сила. Прийшовши на це жахливе місце, він протиснувся вперед і знову побачив похмуре видовище, йому здавалося, що від того часу, як він був тут, минула ціла вічність. Хтось ущипнув його за руку. Він обернувся і зустрівся очима… з Гекльберрі! Обидва негайно стали дивитися в різні сторони, запитуючи себе, чи не помітив хто чогось особливого в їхніх поглядах, але всі балакали, і увага всіх була прикута до жахливого видовища.
«Бідолаха!» «Бідолашний хлопець!» «Це наука крадіям трупів!» «А Мефа Поттера повісять, якщо спіймають», — гомоніли навкруги. А священик висловився так:
— Тут перст божий! Тут воля господня!
Раптом Том затремтів з голови до ніг, бо неподалік побачив непорушне обличчя індійця Джо. Цієї миті юрба завирувала. Пролунали голоси:
— Ось він, ось він! Сам іде!
— Хто, хто? — заволали двадцять голосів.
— Меф Поттер!
— Дивіться, він зупинився. Глядіть, повертається. Тримайте його, щоб не втік!
Люди, що сиділи на деревах, над головою Тома, повідомили, що Меф Поттер і не думає тікати, — він тільки збентежений і не знає, що робити.
— Нечуваиа зухвалість! — сказав один із присутніх. — Прийшов, щоб спокійно подивитися на діло рук своїх… Не сподівався, що тут люди.
Юрба розступилася, і до могили урочисто підійшов шериф, ведучи Поттера за руку. У нещасного лице було сіре, а в очах — жах.
Зупинившись перед убитим, він затрусився, мов у пропасниці, закрив лице руками і заплакав.
Пояснення: