Твір роздум на тему „В чому чарівна сила мрій" За повістью „Пурпурові вітрила" Допоможіть будь ласка,як омого скоріше
Ответы
Ответ:
Пурпурові вітрила" - це чарівна повість О. Гріна про силу мрії. Завдяки цьому твору ми познайомились із прекрасною Ассоль, яка щиро вірила у те, що колись за нею приїде принц на кораблі із пурпуровими вітрилами. Усі навколо думали, що дівчина божевільна. Мрія надихала Ассоль та надавала їй сили для того, щоб вижити у цьому злому світі, готовому скривдити все наївне, добре та романтичне.
Мрія Ассоль здійснилась - дівчина знайшла своє кохання. Ця повість навчила мене вірити у світле та прекрасне, не припиняти мріяти. Якими б дивними не здавались власні думки, не варто їх соромитись. Мрії надають крила, змушують рухатися вперед та ніколи не вішати носа через негаразди. Давайте мріяти та робити все для того, щоб наші фантазії стали реальністю!
Объяснение:
Сила мрії здатна змінити життя, перевернути весь світ, створити диво: У це щиро вірив автор чудової повісті «Пурпурові вітрила» — Олександр Грін. Письменник знав цю силу, для якої не існує ніяких перешкод, не існує нічого неможливого. Потрібно лише твердо вірити в свою мрію і чекати дива. Мрія самого Гріна і допомогла йому створити прекрасний світ, у якому живуть відважні, щиросерді чоловіки і прекрасні жінки, де біля моря коштують міста з чудовими назвами — Лисиці, Зурбаган.
У повісті ми зустрічаємо маленьку Ассоль, виховану добрим і люблячим батьком. Вона живе відокремленим життям: однолітки відштовхують її, дорослі недолюблюють дівчинку, переносячи на неї нелюбов до батька. Одного разу, йдучи лісом, Ассоль зустріла дивного чоловіка, який розповів їй казку про кораблі з пурпуровими вітрилами. Дівчинка повірила в цю казку, зробила її частиною свого життя, частиною своєї душі — своєю мрією. І, не зважаючи на глузування, почала чекати свого принца. Вона знала, що настане день, коли він припливе за нею і скаже: «Здрастуй, Ассоль! Далеко-далеко звідси я побачив тебе уві сні та приїхав, щоб забрати тебе назавжди у своє царство».
Хитромудрими шляхами йдуть до зустрічі дві людини, створені один для одного. Світ Артура Грея зовсім не схожий на життя в приморській селі, в якій живуть Ассоль і її батько. Йому доступні багатство і розкіш, але Артур не схильний вести спосіб життя, належний йому за правом йародження. Він наділений живою душею, мріє про море і вітрила. Ця мрія приводить до того, що Грей стає моряком. «Він народився капітаном, хотів бути ним і став ним».
Одного разу його корабель випадково прибило до берега біля селища, де жила Ассоль. Ідучи лісом, юнак побачив сплячу дівчину, і вона пробудила неабиякі почуття в його душі. Він дивився- ца неї не лише очима, а зовсім інакше: «Усе зрушилося, усе усміхнулося в ньому». Пізніше в таверні він запитав, хто ця дівчина, і йому з посмішкою розповіли історію про божевільну, яка чекає принца на кораблі з пурпуровими ві¬трилами.
«Неначе дві струни зазвучали разом...» Юнак вирішив, що мрія прекрасної незнайомки неодмінно повинна здійснитися. І він повинен цьому зарадити. До того ж для себе він вирішив, що ця дівчина неодмінно стане його дружиною. Грей наказав виготовити для свого корабля вітрила з пурпурового шовку. Крім того, він зібрав музикантів, які могли б грати так, щоб змусити плакати серця. Адже «море і кохання не терплять педантів». І, коли все було готове, він вмирушив назустріч своїй мрії.
Тим часом, нічого не підозрюючи Ассоль дивилася на море, обведене золотою ниткою на горизонті і кидає до ніг дівчини червоні відблиски. Там, на краю світу, відбувалося те, про що вона так довго мріяла. І ось вже настав той ранок, коли до берега підійшов прекрасний корабель з палаючими червоним вогнем вітрилами. А там був він — той, кого вона давно чекала. «Він дивився на неї з усмішкою, яка гріла і квапила». І Ассоль із криком: «Я тут! Я тут! Це я!», — кинулася до нього просто по воді.
Так вранці літнього дня знайшли один одного Грей і Ассоль. Ось вона — чарівна, всепереможна сила мрії. Дівчинка чекала дива, була готова до нього, вірила в нього — і воно сталося в її житті. Мрія, якщо в неї повірити усіма силами душі, стає могутньою творчою силою. І в цьому найкращим чином переконує нас прекрасна і добра повість Олександра Гріна.