М. Гоголь "вечір проти івана купала" стислий переказ
Ответы
Ответ:
Хома Григорович вирізнявся тим, що дуже не любив розповідати одну історію декілька разів, бо завжди плутався у подробицях і додавав нові деталі. І тоді виходило так, що ту ж саму історію можна було навіть не впізнати. Один із панів, що збирає розповіді по різних селах, а далі друкує їх у книжках, почув цю історію від Хоми Григоровича. Повернувшись назад, від дав прочитати книжку дяку, але той відмовився визнавати її своєю: «Плюньте межи очі тому, хто це надрукував! Бреше, сучий москаль! Чи ж таке я говорив? Що то вже, як у кого чортма клепки в голові! Слухайте, я вам розповім її зараз».
Сам Хома Григорович завжди любив слухати розповіді свого покійного діда, що оповідав так цікаво, що слухати можна було весь день і навіть не ворушитися від захоплення. Найголовніше було те, що дід його завжди розповідав правду — якщо дід щось говорить, то можна бути впевненим, що все це було насправді. Цю історію він почув якраз від нього.
Колись дуже давно, може більше сотні років назад, на місці їх великого села стояв хутір — бідний, із поваленими хатинами у багатих та землянками для бідних. Будували мало та неохоче, на що мали причини. Часи були такі, що завжди очікували грабунку або нападу, тому і не купували багато і жили бідно. У це село часто заходив чоловік — «диявол у людській подобі» — пиячив, гуляв, проводив час із місцевими парубками та залицявся до тамтешніх дівчат, а потім неочікувано зникав. Дарував їм дарунки, які вони боялися приймати, бо невідомо чи не приклав руку нечистий до цих подарунків, але все ж таки брали: «як же його й не взяти: на кожного страх нападе, коли насупить він, бувало, свої густі брови і так блимне спідлоба, що втік би галасвіта». Прізвище цього чоловіка було Басаврюк; хто знає правда це чи ні, але всі прив’язували йому зв’язок із нечистою силою.