три характерні ознаки комахозапильних рослин
Ответы
Ответ:
Запилення у рослин та його основні способи
Запилення – це процес перенесення пилкових зерен до частин рослини, у яких розміщені насінні зачатки з яйцеклітинами. У квіткових рослин запилення – це перенесення пилку з пиляка тичинок на приймочку маточки, у голонасінних пилок потрапляє безпосередньо на насінний зачаток. Відбувається запилення під час цвітіння квіткових рослин, а в голонасінних – під час формування шишок. У процесі розвитку квітки в пиляках тичинок утворюються пилкові зерна, які містять чоловічі гамети – спермії. У зав'язі маточок формуються насінні зачатки, всередині яких дозрівають жіночі гамети – яйцеклітини. Після дозрівання пиляки розтріскуються і пилкові зерна звільняються. Пилок повинен потрапити на приймочку маточки і закріпитися там, тому пилкові зерна і приймочка мають для цього певні пристосування. Отже, запилення у квіткових рослин здійснюється для того, щоб чоловічі гамети, які розвиваються у пилкових зернах, змогли зустрітися з жіночими гаметами, які формуються в насінному зачатку.
У квіткових рослин розрізняють два способи запилення: самозапилення і перехресне запилення.
Объяснение:
Самозапилення – перенесення пилку з пиляка тичинки на приймочку маточки в межах однієї квітки. Самозапилення приводить до збільшення гомозиготності популяцій, обмежує пристосованість рослинних організмів до умов середовища, тому зустрічається в рослин рідко. Самозапилення властиве багатьом культурним рослинам (наприклад, пшениця, рис, горох, квасоля), а також частині дикорослих видів (фіалка, чина). Пристосуванням рослин до самозапилення є запилення у квітках, які взагалі не розкриваються, або самозапилення в бутонах ще до їх розкривання (у ячменю, вівса, проса). А, наприклад, у фіалки на одній рослині є квітки, які розкриваються і запилюються перехресно, і є квітки, які не розкриваються і самозапилюються. Рослини, для яких властиве лише самозапилення, у природі зустрічаються рідко. Переважна більшість самозапильних рослин можуть запилюватися і перехресно. При відсутності чинників, які здійснюють для них перехресне запилення, рослини самозапилюються. Самозапилення необхідне також для поширення рослин на великі відстані. Зазвичай від території існування виду віддаляються окремі особини і в нових умовах вони не можуть запилюватися перехресно, тому дають насіння лише після самозапилення. Ще однією перевагою самозапилення є більша надійність, особливо у випадках, коли рослини одного виду зустрічаються доволі рідко і ростуть на великих відстанях одна від одної. Отже, самозапилення, незважаючи на те, що зменшує пристосованість організмів, надає рослинам певні переваги: забезпечує насіннєве розмноження особин, які віддалені одна від одної.
Перехресне запилення – перенесення пилку з пиляка тичинки однієї квітки на приймочку маточки іншої квітки цієї самої або іншої рослини (наприклад, у вишні, яблуні). Забезпечує збільшення гетерозиготності популяцій, що обумовлює процвітання виду і можливість росту в різних умовах завдяки швидкому пристосуванню. Здійснюється перехресне запилення природним (комахами, вітром, водою тощо) та штучним (людиною) шляхами. Основними способами перехресного запилення є запилення комахами – ентомофілія (понад 80% перехреснозапильних рослин), анемофілія – вітром (береза, ліщина), гідрофілія – водою (валіснерія, стрілолист), орнітофілія – птахами (у тропічних рослин) та ін. Рослини мають певні особливості в будові квіток, що забезпечує певний спосіб перехресного запилення.
У вітрозапильних рослин квітки безбарвні, малопомітні, з невеликою оцвітиною, без запаху і нектару. Пилку утворюється дуже багато, він сухий, гладенький, дрібний та легкий. Приймочки маточок у квітках широкі або довгі, з волосками або вкриті клейким слизом, що допомагає краще вловлювати пилок. До вітрозапильних рослин належать багато лісових дерев (дуб, бук, граб, вільха, осика), дерев із суцвіттям сережка (грецький горіх, береза, ліщина), трав'янистих злакових рослин (жито, кукурудза, пшениця) тощо.До комахозапильних рослин належить переважна більшість квіткових рослин. Приблизно 90% їх запилюються за допомогою бджіл, ос, джмелів, мух, метеликів, жуків, мурашок тощо. У квіток цих рослин є такі пристосування, як нектарники, яскраве забарвлення оцвітини, великі розміри або суцвіття, запах. Пилкові зерна великі, липкі, з горбкуватими виростами.
Квітки рослин, для яких характерне запилення водою (стрілолист), утворюють водостійкий пилок, мають велику оцвітину, яка виконує роль паруса. Запилення квітів птахами (колібрі, нектарниці) зустрічається здебільшого в тропічних широтах. Квіти фуксії, евкаліптів, алое мають, зазвичай, рідкий нектар, червоне забарвлення і зовсім не пахнуть.
Штучне запилення – це запилення, яке здійснюється людиною для підвищення урожаю і отримання нових сортів рослин. Застосовується в садівництві, квітникарстві, овочівництві, лісовому господарстві. .