Казка або легенда про музичний інструмент
СРОЧНО!!!
Ответы
Ответ:
Легенда про трембіту
«Оповідають, діялось те ніби тоді, коли в Карпати тільки-но прийшли русини, що втекли сюди з долин, куди прийшли кочівники-завойовники. Як дісталися вони, русини, до гірського краю, то гори-доли геть обіп'яли, абись-то якось прилаштуватися з родинами. Розумніші, ті подалі од гурту подалися. Знали ж бо: де глитно є, там долі не очікуй — бо виникне сварка за землю чи ліс, за воду чи звірину. Кажуть, часи такими злостивими були, що не до взаємної любові людям було, кожен дбав, аби самому якось вижити.
То ж дві родини — в одній ріс леґінь красний, у другій юнка, мов та чічка,— на різні кути попростували. Ті — у Бескиди, ті — до Говерли. Роз'їхалися, розлучивши леґіня та юнку, котрі змалечку кохалися, змалечку рука в руці простували життям, мріяли.
Сумуючи за милою, придумав Івасько, леґінь той красний, трембіту — інструмента, що ввібрав у себе і чари гір карпатських, і почуття хлоп'яче полум'яне, і силу громовиці незвідану. Як гукне, бувало, з Бескиду, то дівчина аж на Говерлі чує голос милого. У відповідь трембітала йому вона. Бо вигадали молодята мову трембітову, аби почуття свої палкі одне одному на відстані повіряти.
Та не судилося юним бути в парі: у сутичці з хижим звіром поранений був Івась, та невдовзі й помер. А дівчина не знала про це, все викликала голосом подарованої хлопцем трембіти милого на розмову. Не маючи надії, взяла з собою інструмента та й піднялася на Говерлу. Відтоді її вже ніхто не бачив. Зате — чув. Якщо десь у Карпатах умирало чиєсь юне кохання, то опівночі линув з Говерли трембітовий тужливий гук — то юнка прикликала до себе скривджену дівчину.
Минали часи. За зразком Івасевої трембіти майстри-умільці почали виготовляти цю триметрову дуду, звук якої увійшов у побут, у серце, у душу і мрію гуцула»