тоталітаризм позитивні та негативні риси у провідних державах
Ответы
Ответ:
1. Виникнення тоталітаризму
Феномен тоталітаризму своїм корінням сягає глибени віків, знаходить свою схожість з диспотіями і тираніями стародавніх часів, з абсолютиськими і авторитарними системами влади. Але лише у ХХ ст. в умовах кризи класичної ліберальної ідеї, при переході до розвинутого індустріального суспільства і соціальної демократії з`являється тип жорсткої диктатури, яка спирається на масові рухи, і пронизана унітарною (єдиною) ідеологією.
Можна визначити такі передумови виникнення тоталітарних режимів:
1. Утвердження індустріального суспільства. Поява технологій масового виробництва. Поява механізмів державного регулювання економікою. Стандартизація всіх сторін життя. “Масова культура”.
2. Залучення наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. до політичного життя широких мас населення після запровадження загального виборчого права і загальної демократизації політичного життя у провідних країнах світу.
3. Вихід на політичну арену широких мас переважно неграмотного, з низькою політичною культурою, озлобленого соціальною несправедливістю приводить до появи нових харизматичних лідерів, які вміло маніпулюють массами, прагнуть до одноосібної влади.
4. Масові політичні партії і соціальні рухи об`єднаних масовими ідеологіями.
2. Риси, ознаки тоталітарних режимів
Будь-який режим має свої ознаки, які виділяють його серед інших. Сучасні дослідники називають наступні риси тоталітаризму:
1. Ліквідація багатопартійності і демократичних інститутів влади. Встановлення однопартійної системи і культа вождя (Муссоліні, Сталін, Гітлер та ін.).
2. Зрощування партійного і державного апарату. Тоб-то партійні структури починають виконувати владні повноваження. Підміняючи державні інститути.
3. Створення системи масових громадсько-політичних організацій, які охоплюють всі вікові верстви суспільства (жовтенята, піонери, комсомол, профспілки, комуністична партія – в СРСР). Це забезпечувало правлячому режиму повний контроль над всіми верствами суспільства, їх ідеологічну обробку.
4. Одержавлення економіки. Встановлення повного контролю над виробництвом і розподілом продукції, суспільних благ.
5. Мілітарізація економіки. У СРСР та Німеччині становила до 80%.
6. Агресивний характер зовнішньої політики. Ідеологізація зовнішньої політики. У СРСР – реалізація світової революції, в Німеччині – встановлення у світі „нового порядку” тощо.
7. Створення образу ворога (справжнього чи міфічного). Розгортання масової агітації та пропаганди з метою мобілізації населення для реалізації загарбницьких планів і ліквідації політичних конкурентів в середині країни.
8. Використання дармової примусової праці. Особливо ця система була розвинута в СРСР.
9. Масові репресії, як засіб боротьби з опонентами і як система залякування.
10. Ідеологічна обробка населення. Повний контроль над системою освіти, вихованням, засобами масової інформації тощо.
11. Ігнорування прав людини. Людина – є “гвинтик” великого державного механізму.
12. Прагнення до уніфікації: культури, свідомості, моди тощо.
13. Опора на власні сили (автархія) тощо.
При всій зовнішній схожесті тоталітарні режими в різних країнах мали різні соціально-економічні структури, соціально-психологічні установки, принципово несумісні ідеології; їх становлення відбувалося різними шляхами, в залежності від національних особливостей і особливостей становища в країні; по різному і в різні часи відбувся їх крах.
3. Історична місія тоталітаризму
Тоталітаризм попри низку негативних моментів виконав важливу історичну місію. Як будь-яке історичне явище тоталітаризм потребує детальне вивчення для застереження наступних поколінь.
Ставши засобом для деяких країн у здійсненні “доганяючого” розвитку. За допомогою повного одержавлення економіки, мобілізуючи всі ресурси для досягнення певної грандіозної мети (побудувати комуністичне суспільство, досягти світового панування, досягти рівня провідних країн в економічному розвитку тощо), тоталітаризм створює ілюцію стрімкого розвитку. Попри створеня за короткий строк могутньої промислової бази, він виявляється не здатен здійснити випереджаючого розвитку, забезпечити перспективу розвитку. А за досягнуті грандіозні результати (в СРСР перехід до індустріального суспільства був здійснений за декілька десятиліть) доводиться платити занадто високу ціну – міліони людських життів, а у кінцевому результаті повна неефективність економічної моделі.
Крім того тоталітаризм став кривавим прикладом того, до чого призводить ігнорування прав та інтересів окремої людини.
За роки свого існування тоталітарний режим довів, що це модернізуючий і мобілізуючий режим, який більш-менш ефективно діє лише в екстримальних ситуаціях і не здатний закласти осново довгострокової позитивної перспективи. Крах всіх тоталітарних режимів супроводжувався відкатом країн у їх розвитку.