Предмет: Українська мова, автор: Lenon4ikTV

Вправа 1. Прочитайте текст. Випишіть дієприкметникові звороти.
Люди стояли півколом біля призьби. Серед гурту сидів сліпий кобзар, біля нього примостився хлопчик. Сухими руками кобзар перебирав струни почорнілої від давності кобзи.

У пісні мовилося, як варив козак пиво. Хто тільки не приходив його пити! Був турчин, був татарин, заходив шляхтич. Усі лежать мертві з тяжкого похмілля. А козацька шабля, вкрита іржею, висить у коморі. Нікому витягнути її з піхов та вияснити гартовану сталь.

Пісня хвилювала, тривожила. З такою піснею, навічно в серце вкарбованою, можна піти й на смерть.

Ответы

Автор ответа: alexmuliar2
1

Ответ:

Відповідь:

Люди стояли півколом біля призьби. Серед гурту сидів сліпий кобзар, біля нього примостився хлопчик. Сухими руками кобзар перебирав струни ПОЧОРНІЛОЇ ВІД ДАВНОСТІ КОБЗИ. У пісні мовилося, як варив козак пиво. Хто тільки не приходив його пити! Був турчин, був татарин, заходив шляхтич. Усі лежать мертві з тяжкого похмілля. А козацька шабля, ВКРИТА ІРЖЕЮ, висить у коморі. Нікому витягнути її з піхов та вияснити гартовану сталь. Пісня хвилювала, тривожила. З такою піснею, НАВІЧНО В СЕРЦЕ ВКАРБОВАНОЮ, можна піти й на смерть. (За Ю.Мушкетиком; 80 сл.)

Пояснення:

ВЕЛИКИМИ БУКВАМИ ВІДПОВІДЬ

за 5 баллов не отвечают

Объяснение:

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: mariyapopova1
ЕГЭ! Определите проблему текста :

Юрасов пел, и багровый отсвет заходящего солнца горел на его лице, на его пальто из английского сукна и желтых ботинках. Он пел, провожая солнце, и все грустнее становилась его песня: как будто почувствовала птица звонкую ширь небесного пространства, содрогнулась неведомою тоскою и зовет кого-то: приди. Солнце зашло, и серая паутинка легла на тихую землю и тихое небо. Серая паутина легла на лицо, меркнут на нем последние отблески заката, и мертвеет оно. Приди ко мне! отчего ты не приходишь? Солнце зашло, и темнеют поля. Так одиноко, и так больно одинокому сердцу. Так одиноко, так больно. Приди. Солнце зашло. Темнеют поля. Приди же, приди! Так плакала его душа. А поля все темнели, и только небо над ушедшим солнцем стало еще светлее и глубже, как прекрасное лицо, обращенное к тому, кого любят и кто тихо, тихо уходит.
Предмет: Қазақ тiлi, автор: ааа199
Предмет: Алгебра, автор: andrijnagorny