Question

Проблематика віршу давня казка,будь ласка допоможіть​

Answer 1

Рід літератури: ліро-епос.
Жанр: поема-казка.
Тема: зображення боротьби простого народу зі своїми поневолювачами, роль поета у цій боротьбі.
Ідея: уславлення вільнодумства та мужності митців (поет), засудження жорстокості та збагачення поневолювачів (Бертольдо).
Основна думка: «проти діла соромного виступає слово праве».
Ознаки казки.
Казковий початок: «Десь, колись, в якійсь країні…».
Слова-повтори: «знаю, знаю», «через доли, через гори», «Боже, боже!», «вранці-рано», «їдуть, їдуть», «що то буде, що то буде?!», «думи-чарівниці», «пісні-слова», «від неділі до неділі» .
Магічні числа: три старшії, три дороги розійшлися, «я один, а їх аж триста», три види поборів (мита, панщина, податки), три зустрічі поета з лицарем, поет «третій день лежав в недузі», «потрійна стане… потуга».
Казкова кінцівка: «А мені, коли не лаврів, То хоч бубликів дай в’язку»
Композиція.
Експозиція: розповідь про поета.
Зав’язка: перша зустріч поета з Бертольдом.
Розвиток дії: поет допомагає Бертольду (складає серенаду для Ізідори, пісні поета додавали відваги воїнам), Бертольд гнобить свій народ, а поета запрошує на службу до себе.
Кульмінація: відмова поета та його довічне ув'язнення.
Розв’язка: смерть поета, «поетові нащадки слово гостреє гартують».
Художні засоби.
Епітети: люди добрі, шум зелений, сумну діброву, пісня дзвінкою і гучною, прудкії коні, лицар лихий, синє море, багатство розкішне і просторе, бистрі, вільні думи, світи надхмарні, вітер дзвінкий, химерний світ, коханої дівчини, недбалу, горду мову, сонечко червоне, зачаровані, пісні чудові, справу пильну, пильная розмова, дівчину любу, журбі тяжкій, гуків чулих, гордо, пишно, променисто світять, золотії зорі, діаманти ясні та прозорі, перлин коштовних, темна туга, одважнеє лицарство, одважне військо, дикії пустині, смутній людині, одважним оком, місто гордеє, уперте, край чужий, ворожі люде, люте військо, співці славутні, струни срібнії, усміхається лукаво, ласкавий пане, величну душу, пишнім замку, вічне свято, правий суд, убрання прехороші, лихі, тривожні вісті, одважний лицар, гарну хату, вигадки лукаві, убогої оселі, запросини веселі, запрошення знаднеє, тихий бренькіт, прудкого слова, гіркий жаль, тяжка туга, діла соромного.
Епітети-прикладки: рими-соколята, думи-чарівниці, багатство-панство.
Сталі епітети: ясні оченьки дівочі, далекої чужини, милої дружини, вільна птиця.
Гіпербола: «пісня… розходилась по світу стоголосою луною».
Метафори: «Кажуть весь поміст у пеклі з добрих замірів зложився», «На обличчі у поета Не цвіла урода гожа», «Я на крилах думки лину», «Погляд в темряву втопивши», «химерний, норовистий Кінь поезії крилатий», «Із потоку гуків чулих Серенада виринала», «Всі розкоші, всі вигоди…треба проміняти на далекії походи», «Розливався людський стогін всюди хвилею сумною», «З словом зіллються в темниці гіркий жаль і тяжка туга».
Персоніфікація: «сонечко червоне заховалось за діброву», «час летів», «пісні ідуть по людях», «шум зелений оживляв …діброву», «гомін ближче все лунає», «рими повтікають», «я лиха не боюся, з ним ночую, з ним і днюю», «рими … злетять до мене з неба, то вони мені вполюють», «луною гай озвався», сонечко вже стало на вечірньому упрузі», «стихли сурми, гомін, крики», «тихо стало скрізь у лузі», «сонечко червоне заховалось за діброву», «очі втіхою палали», «співи стихли, потім хутко налетіла літня нічка; дерева шуміли з вітром, гомоніла бистра річка», «усміх донни Ізідори був дедалі все ясніше», «час летів…життя минало … лихо настало», «за морем десь лежало Бусурменське господарство», «щастя панувало», «мого прудкого слова не затримає темниця, полетить воно по світі».