Доведіть, що автор Слова був справжнім громадянином своєї батьківщини
Ответы
Ответ:
Любов до рідного краю та народу гарячим б’є джерелом з цього дивного твору і вкладає авторові чудові образи, вириває з уст прокльони гніву на людей, що гублять батьківщину.
Сергій Єфремов, літературний критик, історик літератури
Слово о полку Ігоревім» — перлина давньоруської літератури, досі єдиний відомий нашим сучасникам зразок героїчного епосу ХІІ ст. Минуло понад два століття відтоді, як виявили один з його списків, а твір і досі привертає до себе увагу дослідників своєю художньою досконалістю, емоційністю, патріотичністю, зрілою державницькою позицією. Автор «Слова...» — геніальний митець, що «...стояв на плечах усіх своїх літературних попередників», тобто увібрав кращі набутки фольклорної творчості та літературні традиції свого часу.
Спробуємо осягнути деякі таємниці цього прекрасного твору.
Майже детективна історія
Ads by optAd360
«Слово о полку Ігоревім» — пам’ятка києворуської літератури, оповита багатьма таємницями й загадками. Одна з них стосується того, як «відкрили» текст твору.
Уперше про існування «Слова...» оголосив наприкінці XVIII ст. член російської Академії наук, відомий московський колекціонер старожитностей граф Олексій Мусін-Пушкін. Він скопіював текст і надіслав його цариці Катерині II. У 1800 р. знахідку було надруковано. У 1812 р. під час пожежі Москви рукопис згорів, тому деякі дослідники висловлюють скептичне припущення: а чи був він узагалі? Чи не майстерна це містифікація?
Невсипущі пошуковці, однак, установили, що рукопис справді був. Є дві версії, як він потрапив до рук О. Мусіна-Пушкіна. Згідно з першою граф відкупив пергамент в архімандрита Спасо-Ярославського монастиря, за другою — заволодів ним не зовсім, так би мовити, законно. У 1791 р. він як чиновник Синоду1 отримав доступ до монастирських архівів. У рукописі XV чи XVI ст. Мусін-Пушкін, ймовірно, віднайшов текст «Слова...». На щастя, він звернув увагу на унікальний твір. Охоплений найшляхетнішими намірами, колекціонер перевіз пергаментний сувій додому, хоча, за всіма юридичними законами це було незаконно, бо він вважався державною власністю.
Ads by optAd360
Як би там не було, проте внесок О. Мусіна-Пушкіна до світової культури важко переоцінити. Він не тільки зміг розпізнати серед інших текстів перлину києворуського словесного мистецтва, а й здійснив величезну роботу з текстологічного дослідження твору.
Історична основа твору
У «Слові...» розповідається про похід новгород-сіверського князя Ігоря на половців у 1185 р. У ХІІ ст. через чвари князів колись могутня середньовічна держава Київська Русь стала занепадати. Цим користуються різні кочові племена. Найбільшу загрозу становили половці, які часто спустошували південні території Київської Русі. Руські князі постійно з ними воювали, але одночасно намагалися йти на компроміс — видавали своїх дочок за половецьких князів. Іноді вони навіть залучали половецькі загони до боротьби проти князів-суперників.
Одним з найуспішніших став похід проти половців об’єднаного руського війська навесні 1183 р. Тоді під знамена київського князя Святослава зібралося багато удільних князів — і перемогла сила руської зброї. У цьому поході не брав участі новгород-сіверський князь Ігор, тому що його кіннота не встигла через ожеледь вчасно дістатися місця подій.
Бажаючи відвоювати в половців Тмуторокань2, яка колись належала Олегу Святославовичу — пращуру князя Ігоря, він у 1185 р. разом зі своїм сином Володимиром, братом — курським і трубчевським князем Всеволодом і племінником Святославом вирушив у похід. Київського князя Святослава про свої наміри Ігор не попередив. Похід завершився ганебною поразкою й «відкрив ворота» половцям на Русь.