радиодиктант Слідом за пам'яттю. Парк. Як добре що він у нас був. І не просто був, а буяв, дихав, заманював такий величезний розкинутий на незліченних гектарах невимірний. Кожен із нас молодших і старших приходив до нього трохи не з побожним онімінням і завжди відкривав щось таке що хоча б на пів життя залишиться з помином. Наш парк перевершував будь-який інший він був чудесним лисом. Він існував поза часом і в поза часі тривав. Покинутий десь на галявині, псевдо китайський павільйон застиглий танок гіпсових німф довкола рясно порослого асфоделями пагорба загартований і напівзавалений каменями лаз у розбійничу печеру. Я міг би тягнути й далі цей перелік моїх тодішніх дивовиж. І всі вони трапилися протягом одного єдиного літа. Бо кожне моє як і моїх ровесників літо минало ні пролітало проносилося в парку в його іноді аж до грудей високій траві. Хоч найважливіша була осінь. Ви її любите? Якщо ви не злюбили осінь, то вам у дитинстві не пощастило з парком. срочно 30 балов знаки препинания
Ответы
Як добре, що він у нас був. І не просто був, а буяв, дихав, заманював - такий величезний, розкинутий на незліченних гектарах, невимірний. Кожен із нас, молодших і старших, приходив до нього трохи не з побожним онімінням і завжди відкривав щось таке, що хоча б на пів життя залишиться спомином. Наш парк перевершував будь-який інший, він був чудесним лісом. Він існував поза часом і в поза часі тривав. Покинутий десь на галявині псевдо-китайський павільйон, застиглий танок гіпсових німф довкола рясно порослого асфоделями пагорба, загартований і напівзавалений каменями лаз у розбійничу печеру. Я міг би тягнути й далі цей перелік моїх тодішніх дивовиж. І всі вони трапилися протягом одного-єдиного літа. Бо кожне моє, як і моїх ровесників літо минало, ні, пролітало, проносилося в парку, в його іноді аж до грудей високій траві. Хоч найважливіша була осінь. Ви її любите? Якщо ви незлюбили осінь, то вам у дитинстві не пощастило з парком.