Визначте життєве кредо Пузиря.
✵ Назвіть його способи збагачення.
✵ Проаналізуйте ті накази, які Пузир віддає Лихтаренку і
Феногену. Як вони характеризують хазяїна?
✵ Як характеризує Пузиря вибір помічників?
✵ Яке відношення до способів збагачення має наміри Пузиря
щодо шлюбу дочки?
✵ Опишіть ставлення Пузиря до дружини.
✵ Прокоментуйте розпорядження хазяїна щодо поліпшення
харчування робітників. Що, на вашу думку, є справжньою
причиною цього вчинку?
✵ Визначте причини зневажливого ставлення хазяїна до
Калиновича.
✵ Як характеризує героя реакція на те, що вдалося
«загнуздати мануйлівських мужиків».
✵ Як характеризує Пузиря розмова з родовитим поміщиком
Золотницьким, їх економічне суперництво?
✵ Чому стався бунт у мануйлівській економії? який зв’язок між
бунтом та засобами господарювання Пузиря?
✵ Що непокоїть героя під час хвороби?
Ответы
Ответ:
1. "хазяйство або смерть"
2. Яким же способом багатіє Пузир?
Насамперед економлячи на всьому, навіть на собі, власній сім'ї й друзях. Він не може дозволити придбати собі халата чи кожуха. Прислужник Пузиря Феноген так говорить про це: "Халат міліонера! Бачите, як багатіють. Ще отакий є кожух, аж торохтить! Нового купувать не хоче, а від цього халата і від кожуха, повірите, аж смердить! Он як люде багатіють: учіться!" Доходить до того, що Терентія Гавриловича не пускають у банк, бо швейцар приймає його за злидаря. Не поважає Пузир і законів гостинності, адже вважає: пригостити гостя є збитком для власного достатку.
Однак найбільш виразно моральне звиродніння Пузиря показане у ставленні до селян, робітників. Тут усі його дії підпорядковані єдиній меті — мати якомога більші прибутки. Хазяїн намагається "зробити дешевого робітника": доводить до того, що простий люд згоден працювати майже задарма; вважає, що й п'ятнадцять копійок за день роботи — забагато. Пузир годує робітників хлібом "пополам з половою", "що тілько коники ліпить", в одному зі своїх сіл "робить бідність".
3.
4.
5. Навіть майбутній чоловік єдиної дочки для Пузиря не шанований зять, а живі гроші, тому й хоче Пузир віддати Соню не за "учителишку" Калиновича, а за хоч і неписьменного, проте багатого поміщицького сина.
6. Жорстокість і бездушність Пузиря, його жадобу до збагачення допомагають розкрити і образи дружини та дочки. Марія Іванівна – идружина, живе у патріархальній сім’ї, у всьому кориться чоловікові, боїться його, не мала і не має права голосу в родині. Але й вона намагається крадькома протестувати. Халат Пузиря і її вже дратує, вона ладна зібрати гроші на нього, але сказати щонайменшу, дармову ціну, аби лише замінити цей “шедевр” домашнього одягу Пузиря. Вона й овечок, і бурячків для Пузиря нашила – але Пузир продав халат за сто карбованців Золотницькому, хоча він коштує у п’ять разів дорожче.
7. Він годує робітників гірше від собак. Коли ж на прохання дочки Соні Пузир погодився дещо поліпшити харчі, то тільки на гарячу пору, щоб робітники не втекли. А пізніше можна й так харчувати, батраки не витримають, повтікають, а зароблені ними гроші зостануться в кишені хазяїна. „Отак розумні хазяї роблять!“ – міркує Пузир.
8.
9.
10. Його жадоба до збагачення безмежна. Він точить зуби навіть на землі свого найближчого приятеля Золотницького — дворянина, що ось-ось розориться.
11. Селяни не витримують жорстокої експлуатації і в мануйлівській економії спалахує стихійний бунт. Пізніше розкривається махінація з банкрутством, і над Пузирем нависає загроза арешту.
12. Довідавшись під час тяжкої хвороби, що збираються послати за лікарем, він благає: "Не треба. Фельдшера краще...Ой... Фельдшера, лікаря не треба". Адже лікареві доведеться заплатити більше. Про свої прибутки Пузир не перестає думати і за кілька днів до смерті. Переборюючи гострий біль, з перекошеним від мук обличчям хазяїн наказує: "...одна овечка, з послідніх, біленька, з курдючком, має поранений хвостик, друга, чорненький лоб, шкандибає на праву задню ніжку. Нехай Карпо обдивиться, щоб часом не згинули – шкода худоби і потеря"