Завдання. Напишіть твір-роздум на тему «Народ Шевченка не забувас і
ніколи не забуде». Висловіть власні міркування, наведіть два-три доречні
приклади прочитаних вами художніх текстів Кобзаря.(12 балів)
У роботі використайте речення, ускладнені вставними конструкціями (не
менше трьох); порівняння, метафори. (6 б.). Наведіть цитати, узяті з поезій
Т.Шевченка (не менше 3). (6 б.) Використайте дієприкметникові чи
дієприслівникові звороти (не менше 2) (1 б.)
Ответы
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине.
Т. Г. Шевченко Українська пісня — це справжня поезія серця й почуття. Вона така ж невичерпна, як і життя народу. Як неоціненний скарб проніс наш народ свої думи та пісні через століття неволі й рабства, розкриваючи для нащадків дорогоцінне багатство свого генія. Народна поезія України відзначається великим багатством і різноманітністю видів творів і художніх форм, тем, сюжетів, героїв і зображувальних засобів. Одне з найбільших духовних надбань українського народу, його творчих досягнень — думи. За свідченням Лесі Українки, думи — «предивні, єдині на цілий світ пам’ятники творчості нашого народу». Виникли вони в нелегкий для народу час, коли турецько-татарські орди нападали на його землі, грабували і забирали в полон тисячі людей, щоб продати їх у неволю. Під час цієї боротьби з’явилися кобзарі, які донесли до народу слова любові до рідної землі і ненависті до ворогів, прославляли славних лицарів-визволителів. Ці талановиті співці були уособленням трагедії України, яка нагадувала, за словами, Т. Г. Шевченка, «потрощену бандуру з обірваними струнами», і була водночас символом її нескореності й величі. Провідними в думах є мотиви патріотичного подвигу в ім’я вітчизни. Прикладом цього є найстаріші думи про героїчну боротьбу народу проти нападів турецьких і татарських орд. «Козак Голота», «Самійло Кішка», «Маруся Богуславка», «Три брати азовські» розповідають про турецько-татарську неволю, втечу з неї, смерть козака в степу, жорстокість баш, відчайдушну сміливість і мужність козаків, їхній глибокий патріотизм і нездоланне прагнення до волі. З-поміж названих творів особливо захоплюючим є «Маруся Богуславка», де змальовано образ турецької полонянки, яка турбується про долю своїх єдинокровних братів-козаків і випускає їх на волю. Дума утверджує високу патріотичну свідомість народу, щире співчуття до «бідних невольників», вірність батьківщині, глибоке розуміння обов’язку людини перед громадою, перед родиною, поняття совісті й моралі. Маруся Богуславка — це один із яскравіших жіночих образів дум, у якому уособлено високі патріотичні почуття. З часом думи та пісні відзначаються історичною конкретністю. Поштовхом до їх виникнення була визвольна війна проти польсько-шляхетського поневолення. У думах цих часів («Хмельницький і Барабаш», «Перемога Корсунська», «Іван Богун») відображено всенародний рух проти кривдників і завойовників, змальована розправа повсталих з польськими панами, ненависть проти яких була викликана не національними, а соціальними причинами. Ці твори акцентують увагу на діях усього народу, на його впевненості у своїй силі, у перемозі. І тільки на тлі мас виступають окремі герої, історичні особи — Хмельницький, Нечай, Богун, що були реальним втіленням честі й совісті народу, найяскравішим зразком його волелюбності й непримиренності до ворогів. Пам’ять про найважливіші події і героїв історії зберігають у свідомості народу історичні пісні. Вони складають поетичний літопис тривалої героїчної боротьби українського народу за своє визволення від соціального та національного гніту, за своє існування. Першими творами на історичну тему є пісні про турецько-татарські наскоки, про полонення мирного населення і його страждання у неволі. У піснях про Байду, Морозенка та багатьох інших народ з любов’ю оспівав героїчних оборонців вітчизни, їх непримиренність до ворогів, готовність скоріше померти, аніж підкоритися. Таким мужнім патріотом виступає козак Байда, який навіть у тяжких муках знаходить спосіб розправитися з ворогом. Історична пісня досягає свого розквіту в період народно-визвольної війни 1648— 1654 років. У ній оспівується героїзм народних мас у боротьбі проти соціального гноблення, проти польської шляхти, російського самодержавства. В цей бурхливий період всенародного руху виникла пісня «Розлилися круті бережечки», в якій «славна Україна» порівнюється з червоною калиною. Пісня висловлює певність у визволенні від загарбників: А ми тую червоную калину,
Гей, гей, та піднімемо,
А ми ж нашу славну Україну,
Гей, гей, та розвеселимо. Як же нам треба плекати кожне словечко рідної пісні, передане у спадок від попередніх поколінь як заповіт людяності й безмежної любові до рідної землі, як взірець нескореності духу народного! Як відзначив О. Довженко, «Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава».