Цікаві історичні факти про відкриття назв андридів
плиз....90балов
Ответы
Объяснение:
До досягнень у відкритті хімічних елементів цього вченого можна додати ще й сьомий елемент – кисень, але честь його відкриття він офіційно ділить з англійським ученим Дж. Прістлі.
Друге місце у відкритті нових елементів належить В.Рамзаю – англійському або, точніше, шотландському вченому: ним відкриті аргон, гелій, криптон, неон, ксенон,Цікаві факти з відкриття хімічних елементів
Більшість відомих в природі хімічних елементів, було відкрито вченими Швеції, Англії, Франції та Німеччини
Рекордсменом серед «мисливців» за хімічними елементами можна вважати шведського хіміка К. Шеєле – він виявив і довів існування 6-ти хімічних елементів: фтору, хлору, марганцю, молібдену, барію, вольфраму.Французький хімік, аптекар і лікар Нікола Лемері (1645-1715) свого часу спостерігав щось схоже на вулкан, коли, змішавши в залізній чашці 2 г ошурки і 2 г порошкоподібної сірки, доторкнувшись до неї розпеченою скляною паличкою. Через деякий час з приготовленої суміші почали вилітати частинки чорного кольору, і сама вона, сильно збільшившись в обсязі, так розігрілася, що засвітилась. Виділення газоподібного фтору з фторомістких речовин виявилося одним з найважчих експериментальних завдань. Фтор має виняткову реакційну здатність; причому часто його взаємодія з іншими речовинами відбувається із запалюванням і вибухом.
Йод відкрив в 1811 французький хімік Б. Куртуа. Існує така версія відкриття йоду. Відповідно до неї, винуватцем відкриття Куртуа був улюблений кіт: він лежав на плечі хіміка, коли той працював в лабораторії. Бажаючи розважитися, кіт стрибнув на стіл і зіштовхнув на підлогу посудини, які стояли поруч. В одній з них був спиртовий розчин золи морських водоростей, а в іншій – сірчана кислота. Після змішування рідин з’явилася хмара синьо-фіолетової пари. Так був відкритий йод
радію і полонія. Але їм не вдалося виділити жоден з цих елементів для надання вирішальних доказів. Подружжя почало нелегку працю: потрібно було екстрагувати нові елементи з уранової руди. На це у них пішло 4 роки. Тоді ще не було відомо згубний вплив радіації на організм, а переробляти довелося тонни радіоактивної руди. У 1902 році їм вдалося виділити десяту грама хлориду радію з декількох тонн руди, а в 1903 році Марія представила в Сорбонні докторську дисертацію на тему «Дослідження радіоактивних речовин». У грудні 1903 року Беккерель і подружжя Кюрі отримали Нобелівську премію.
Відкриття хлору
Цікаво, що хлор відкрив чоловік, який в той момент був всього лише аптекарем. Цю людину звали Карл Вільгельм Шеєле. Він мав разючу інтуїцію. Відомий французький хімік-органік говорив, що Шеєле робить відкриття кожен раз, коли торкається до чогось. Досвід Шеєле був дуже простий. Він змішав в спеціальному апараті реторти чорну магнезію і розчин мурієвої кислоти. До шийки реторти приєднав міхур без повітря і підігрів. Незабаром в міхурі з’явився газ жовто-зеленого кольору з різким запахом. Так був відкритий хлор.
MnO2 + 4HCl = Cl2 + MnCl2 + 2H2O
За відкриття хлору Шеєле присвоїли звання члена Стокгольмської академії наук, хоча до цього він не був ученим. Було Шеєле тоді всього 32 роки. Але свою назву хлор отримав тільки в 1812. Автором цієї назви був французький хімік Гей-Люссак.
2
HgO
→
t
2
Hg
+
O
2
↑
{\displaystyle {\ce {2HgO ->[t] 2Hg + O2 ^}}}
Однако Пристли первоначально не понял, что открыл новое простое вещество, он считал, что выделил одну из составных частей воздуха (и назвал этот газ «дефлогистированным воздухом»). О своём открытии Пристли сообщил выдающемуся французскому химику Антуану Лавуазье. В 1775 году А. Лавуазье установил, что кислород является составной частью воздуха, кислот и содержится во многих веществах.
Несколькими годами ранее (в 1771 году) кислород получил шведский химик Карл Шееле. Он прокаливал селитру с серной кислотой и затем разлагал получившийся оксид азота. Шееле назвал этот газ «огненным воздухом» и описал своё открытие в изданной в 1777 году книге (именно потому, что книга опубликована позже, чем сообщил о своём открытии Пристли, последний и считается первооткрывателем кислорода). Шееле также сообщил о своём опыте Лавуазье.
Важным этапом, который способствовал открытию кислорода, были работы французского химика Пьера Байена, который опубликовал работы по окислению ртути и последующему разложению её оксида.
Наконец, окончательно разобрался в природе полученного газа А. Лавуазье, воспользовавшийся информацией от Пристли и Шееле. Его работа имела громадное значение, потому что благодаря ей была ниспровергнута господствовавшая в то время и тормозившая развитие химии флогистонная теория. Лавуазье провёл опыт по сжиганию различных веществ и опроверг теорию флогистона, опубликовав результаты по весу сожжённых элементов. Вес золы превышал первоначальный вес элемента, что дало Лавуазье право утверждать, что при горении происходит химическая реакция (окисление) вещества, в связи с этим масса исходного вещества увеличивается, что опровергает теорию флогистона.
Таким образом, заслугу открытия кислорода фактически делят между собой Пристли, Шееле и Лавуазье.
В настоящее время в промышленности кислород получают из воздуха. Основным промышленным способом получения кислорода является криогенная ректификация. Также хорошо известны и успешно применяются в промышленности кислородные установки, работающие на основе мембранной технологии, а также использующие принцип адсорбции.
В лабораториях пользуются кислородом промышленного производства, поставляемым в стальных баллонах под давлением около 15 МПа.