Цитатна характеристика Мирослави з твору Захар Беркут І.Франко
Ответы
Відповідь:
Вибирайте, що подобається
Портрет МИРОСЛАВИ : «Тухольські громадяни, видячи її, як їхала на лови посеред гостей, гордо, сміло, мов стрімка тополя серед коренастих дубів, з уподобою поводили за нею очима…» «Але ж бо й донька його Мирослава була дівчина, якої пошукати. Не кажемо вже про її уроду й красу, ані про її добре серце — в тім згляді багато її ровесниць могло стати з нею нарівні, хоч і небагато могло перевищити її. Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами. Зараз з першого разу видно було, що Мирослава виросла на свободі, що виховання її було мужеське і що в тім прегарно розвиненім дівочім тілі живе сильний, великими здібностями обдарований дух. «Але попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною: ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той довіку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу,— тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя, так, як весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов». «… в білім полотнянім, шовком перетиканім плащі, з луком за плечима і з блискучим топірцем за поясом»
Узагальнення портрету Мирослави: Мирослава висока, струнка дівчина, «мов стрімка тополя серед коренастих дубів», сильна, спритна, з упевненими рухами, не мала рівних собі у «природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам». Однак, не зважаючи на чоловіче виховання, мила, з «скромним, стидливим лицем», з «розвиненим жіночим тілом». Навіть, переодягнена монгольським воїном, вона виглядала чарівно і жіночно: «… в білім полотнянім, шовком перетиканім плащі, з луком за плечима і з блискучим топірцем за поясом».
Риси характеру Мирослави: Мирослава любить свій народ, свою землю, коли вона дізнається, що її батько зрадник, то вона думає так: "Та ні, вона воліла б тепер тліти в пожежі і стриміти як кровавий трофей перед шатром побідителя, аніж своїми живими очима оглядати ті трофеї, з яких кождий недавно ще був живим чоловіком, думав, працював і любив, – аніж іти здовж отсього страшного табору на безчесне, зрадницьке діло! «Ні, ні, – думалось їй, – не буде того. Я не піду дальше! Я не стану зрадницею свого краю! Я покину батька, коли не зможу відвести його від його проклятого наміру». При зустрічі з Петою –начальником монгольського війська Мирослава «Повними ненависті й погорди очима гляділа вона на того нищителя Русі».
Пояснення: