Предмет: Математика, автор: olegNekto

скажите пожалуйста
1. Запишите цифрами число:
1) шестьдесят пять миллиардов сто двадцать три миллиона девятьсот сорок одна тысяча восемьсот тридцать семь;
2) восемьсот два миллиона пятьдесят четыре тысячи одиннадцать:
3) тридцать три миллиарда девять миллионов один.

Ответы

Автор ответа: jdjdkdjrjrrjrheheheh
3

Ответ:

1-65123941837

2-802054011

3-339000001

Предыдущий вопрос
Следующий вопрос
Похожие вопросы
Предмет: Окружающий мир, автор: дисней1
Народное ополчение --- это ...
1 год назад
Предмет: Русский язык, автор: 4ane
укажите число холодными слезами.Красными огоньками
1 год назад
Предмет: Русский язык, автор: ЗАЙКАво
Прочитайте строки из произведения А.С. Пушкина. Определите, сколько раз каждый звук слова ПРИЕЗД (за исключением звука [э]) встречается в предложенной фразе.
Ответ запишите в одно поле ввода. В ответе должны быть только цифры, указывающие, сколько раз звук встретился в данном предложении. Цифры записывать без пробелов и запятых, в том порядке, в каком эти звуки следуют в слове ПРИЕЗД (кроме звука [э]). Если какой-то звук не встречается в предложении, написать цифру 0.
Например: 53021
Сквозь волнистые туманы пробирается луна…
1 год назад
Предмет: Математика, автор: theeneko5
Довжина прямокутныка - 21см,а ширина становить одна целая три десятых його довжины. Знайты площу и перыметр цёго прямокутныка. Очень срочно !!!!
7 лет назад
Предмет: Українська мова, автор: MaxNorellid
найти все дієслова пожалуйста
Раніше Володя думав, що тільки увечері, коли все довколишнє набирає нереальних, фантастичних обрисів, гарно їздити. Тоді здається, що то не дерева, а казкові волохаті велетні застигли на одній нозі, що то не знайома до останньої грудочки вулиця, а зовсім невідома дорога у далекому дивному краї. Зникли безслідно колії та вибої, зарості жалкої кропиви по канавах. І по тій таємничій дорозі велосипед не котився, а летів прудким невтомним птахом…

Тепер же Володя зрозумів, що існує ще й ранкова дорога.

Вечірня дорога таємнича, а ранішня – росяна. Маленька, як макове зерно, й велика, мов горошина, роса сяяла, переливалася тисячами мінливих вогнів, капала холодним сріблом за розгарячений комір, смачно хрумтіла під шинами, змиваючи з них куряву. А в краплинах, що звисали на листі, коливався мініатюрний весь світ, такий малесенький, що в ньому їхній чималий хлоп’ячий гурт мріяв невиразною крапочкою.

Десь страшенно далеко попереду назустріч їм котилося широким шляхом червоне, мов загорнене в червону хустку,...

сонце.

А ще жайворонки розриваються, коники розсюрчалися. Скільки їх – тисячі, мільйони, мільярди? Хлопці їдуть та їдуть, а вони все сюрчать, сюрчать, сюрчать…
7 лет назад