Предмет: История, автор: ntorbinskiy

1.Які існували етапи розвитку національних рухів у Східній Європі?
2. Які напрямки визвольних рухів існували на Наддніпрянщині в к. XVIII – першій третині ХІХ ст.?

даю 100 баллов

Ответы

Автор ответа: Аноним
1

Ответ:

Національно-визвольний рух ХХ століття є невід’ємною складовою історії України. Розвиток історичної науки на сучасному етапі зумовлює більш грунтовну аналізу подій, які тим чи іншим чином впливали на здобуття Україною державної незалежності. Цьому процесу сприяє відхід від однобічности висвітлення історичного процесу, що було притаманним для совєтської історіографії.

Національно-визвольна боротьба на Наддніпрянщині у передвоєнне десятиліття як наступний після постреволюційного (1920-1929 рр.) етап боротьби за державну незалежність цікава, оскільки виступав періодом розвитку руху Опору в умовах жорсткої совєтської управлінської централізації й посилення впливу репресивно-каральних органів.

Перш ніж перейти до історіографії із вказаної проблеми, необхідно з’ясувати, що розуміють під терміном «національно-визвольна боротьба на Наддніпрянщині у передвоєнне десятиліття (1929-1939 рр)». Це стихійний рух опору українців у підсовєтській Україні, діяльність підпільних гуртків та

організацій і намагання Організації Українських Націоналістів (ОУН) поширити свою оргмережу на вказаний регіон.

Специфіка пропонованого дослідження, метою якого є загальна характеристика національно-визвольного руху на підсоветській Україні, зумовила використання терміна «Наддніпрянщина» на позначення земель, які до 1939 року перебували у складі Української Соціялістичної Совєтської, а згодом – Совєтської Соціялістичної Республіки.

Перші комплексні дослідження з історії національно-визвольної боротьби у передвоєнне десятиліття на вказаній території з’являються наприкінці 40-х років ХХ століття. Спільною рисою цих і подальших праць була зосередженість на проблемі західноукраїнських земель. Що ж до Наддніпрянщини, то національно визвольна боротьба тут висвітлюється, здебільшого, від 1941 року, коли прихід Похідних груп ОУН дав поштовх до створення потужного. і розгалуженого руху Опору. Проблемі, винесеній у назву цієї статті, увага майже не приділялася.

Першим, хто звернув погляд на аналізоване питання, був дослідник з діяспори Ю. Бойко, який, досліджуючи розмах націоналістичного підпілля на Наддніпрянщині у 1929-1939 рр., подає матеріал, сповнений емоцій і філософських міркувань про місію націоналізму на східноукраїнських землях

(СУЗ) ї величний геній Голови Проводу Українських Націоналістів (ПУН) Євгена Коновальця. У поданні ж фактологічного матеріалу помічається певна некритичність, коли дані совєтських карних органів про викриття підпільних націоналістичних структур сприймаються як незаперечний факт

діяльності ОУНівського підпілля[1].

Євген Коновалець

Інший автор, Д. Соловей, аналізуючи репресивно-каральну систему в УССР у міжвоєнний період, звертає увагу і на проблему національного руху Опору. На відміну від істориків із середовища Організації Українських Націоналістів, він цілком заперечує існування тут згаданого руху[2].

Один з істориків ОУН 3. Книш у своїх роботах часто згадує про існування на території підсоветської України осередків національного руху Опору, при цьому не подає конкретних фактів. Відмітимо його працю, присвячену «Варшавському процесу ОУН» 1936 року, в якій автору висвітлюючи причини

ї перебіг цього суду, вдається до аналізи свідчень польської прокуратури проти членів Крайової Екзекутиви Організації. Зважаючи, що прокуратура використовувала т. зв. «архів Сеника», де була зібрана майже вся організаційна ОУНівська документація, доповнення і уточнення Книша мають дуже цінний інформативний характер[3].

Это ответ на оба вопроса

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: Аноним
Предмет: Русский язык, автор: Аноним
Предмет: История, автор: Daryamorya