проект про кишковопоржнинних
Ответы
Ответ: Кишковопорожнинні - це справжні багатоклітинні тварини. Їхнє тіло складається з багатьох спеціалізованих клітин. Вони утворюють тканини, що входять до складу відповідних органів. Як і губки, кишковопорожнинні - постійні мешканці водойм, переважно морів.
До типу Кишковопорожнинні належить понад 10 тис. сучасних нидів. У прісних і солоних водоймах України мешкає майже 40 видів. Серед кишковопорожнинних є і дрібні види, розміри яких не перевищують кількох міліметрів, і справжні велетні, як-от медуза ціанея - з діаметром парасольки 2 м і довжиною щупалець - до 15 м.
Особливості будови. За особливостями зовнішньої будови кишковопорожнинних ділять на дві життєві форми: поліпи та медузи. Поліпи ведуть прикріплений або малорухливий спосіб життя. Їхнє мішкоподібне тіло має на верхньому кінці ротовий отвір, оточений щупальцями. Поліпи можуть бути як поодинокими, так і утворювати колонії, які складаються з багатьох десятків, сотень або тисяч особин.
З особливостями будови поліпів ознайомимося на прикладі гідри (мал.1). У прісних водоймах України мешкають різні види гідр. Їх можна побачити на підводних предметах, до яких гідра прикріплюється основою свого стебельця - підошвою, що діє як присосок. На протилежному кінці тіла розташований ротовий отвір зі щупальцями. Якщо провести умовну лінію - вісь - від ротового отвору до протилежного полюса тіла цих тварин, то щупальця розходитимуться від неї подібно до променів. Така симетрія тіла дістала назву променевої. Стінки тіла кишковопорожнинних складаються лише з двох шарів клітин - зовнішнього і внутрішнього. Між ними розташований тоненький шар міжклітинної речовини у вигляді пружної пластинки. Ротовий отвір у гідри веде в кишкову порожнину, в якій перетравлюється проковтнута їжа.
У зовнішньому шарі кишковопорожнинних є жалкі клітини (мал.1). Це своєрідна візитна картка цих тварин: вони більше ні в кого не трапляються. Слугують жалкі клітини для захисту, ураження здобичі та її утримання; найбільше їх на щупальцях. Усередині жалкої клітини розташована капсула із спірально закрученою жалкою ниткою. Коли здобич, що пропливає повз гідру, зачіпає чутливий волосок, який стирчить назовні від клітини, жалка нитка викидається назовні і впивається в тіло здобичі. Разом з нею впорскується токсична речовина, яка паралізує здобич. Після того як жалка нитки виходить з клітини, назад вона вже не втягується.
Нові жалкі клітини, так само як й інші типи клітин, виникають за рахунок проміжних (мал.1). Ці клітини неспеціалізовані, вони здатні до поділу, даючи початок клітинам інших типів. За функціями проміжні клітини можна порівняти з клітинами твірної тканини рослин. Завдяки саме цим клітинам відбуваються процеси регенерації.
Покриви гідри переважно утворюють шкірно-м’язові клітини (мал.1). Завдяки їхньому скороченню тіло гідри стискається або нахиляється в певний бік. Між ними розкидані й нервові клітини.
Серед клітин внутрішнього шару переважають травні клітини із джгутиками. Ці клітини забезпечують перетравлення їжі. Залозисті клітини виробляють і виділяють у кишкову порожнину травні соки, під впливом яких їжа розпадається на шматки. Є у внутрішньому шарі й проміжні клітини.
Медузи, на відміну від поліпів, здатні активно плавати у товщі води. У Чорному та Азовському морях поширена аурелія. Її тіло схоже на дзвін, по краю якого розташовані численні щупальця. Посередині нижньої ввігнутої поверхні дзвона розташований ротовий отвір, оточений ротовими лопатями. Міжклітинна речовина медуз, яка розмежовує зовнішній і внутрішній шари клітин, містить до 98 % води. Тому тіло медуз драглисте. Високий уміст води допомагає медузі триматись у товщі води: густина тіла медузи і густина води майже однакові.
Крізь прозоре тіло медузи можна побачити її кишкову порожнину (мал.2). На відміну від поліпів, у медуз вона набуває вигляду складної системи каналів, що відходять від центральної частини. Серед численних вкорочених щупалець аурелії розташовані органи чуттів.
Объяснение: )