відомості про фон Гіндебурга?
Ответы
Ответ:
Народився у дворянській сім'ї прусського поміщика. Батько Пауля був офіцером прусського війська.
У війську служив з 1866 року. Учасник австро-прусської (1866) та франко-прусської (1870-1871) воєн. Закінчив Військову академію (1876). Із 1877 року служив у німецькому Генеральному штабі.
У 1893-1896 роках — командир 91-го піхотного полку. У 1896-1900 роках — начальник штабу 8-го армійського корпусу. У 1900-1903 роках — командир 28-ї піхотної дивізії, у 1903-1911 роках — командир 4-го армійського корпусу.
У 1911 році вийшов у відставку, проживав у своєму помісті.
З початком Першої світової війни німецькі війська у Східній Пруссії зазнали поразки від росіян. Тому кайзер Вільгельм ІІ відкликав Гінденбурга з відставки і 22 серпня 1914 року призначив командувачем 8-ї німецької армії замість генерала Прітвіца. Начальником штабу у Гінденбурга був призначений генерал Людендорф. Разом вони спланували і провели битву під Танненбергом, де розбили 2-гу російську армію.
18 вересня 1914 року Гінденбург очолив 9-ту армію в Польщі.
Із 1 жовтня 1914 року — головнокомандувач на Сході. Керував наступом австро-німецьких військ у 1915 році, захопив Польщу, Литву, Латвію, Волинь, захід Білорусі.
Із 29 серпня 1916 року — начальник Генерального штабу, керував всіма бойовими діями німецької армії і на Заході, і на Сході. Виступив організатором необмеженої підводної війни.
Восени 1918 року, бачачи поразку німецьких військ, запропонував почати переговори з Антантою. Після закінчення бойових дій продовжував виконувати обов'язки голови Генштабу.
3 липня 1919 року вийшов у відставку.
За бойові заслуги у Першій світовій війні отримав звання фельдмаршала та ряд нагород. У післявоєнний Німеччині мав статус національного героя.
З 1925 року і до кінця життя — президент (райхспрезидент) Німеччини, спершу Веймарської республіки (переобраний на другий термін у 1932), потім із 1933 Третього Рейху (у січні 1933 призначив Адольфа Гітлера рейхсканцлером).
28 лютого 1933 після пожежі в Рейхстагу, в організації якого звинуватили комуністів, підписав закон «Про захист народу і держави», який надав Гітлеру диктаторські повноваження. Користуючись ними, Гітлер обмежив громадянські свободи і заборонив діяльність Комуністичної партії Німеччини. У наступні місяці її долю розділили всі партії, крім НСДАП. Штурмові загони СА і СС отримали статус допоміжної поліції.
21 березня 1933 дав Гітлеру символічне рукостискання у Гарнізонній церкві у Потсдамі, що означало спадкоємність нацизму традиціям старої прусської армії.
Проте у квітні 1933 заперечував проти нацистського проекту закону про державну службу і наполіг, щоб із служби не звільнялися євреї-ветерани Першої світової війни і євреї, що були на цивільній службі під час війни. Улітку 1934 після «ночі довгих ножів» відправив Гітлеру вдячну телеграму.
Після смерті Гінденбурга Гітлер скасував пост рейхспрезидента і прийняв, за плебісцитом, повноваження голови держави сам, титулуючись «Фюрер і рейхсканцлер».