Все про Бородінську битву
Ответы
Ответ:
Состоялось 26 августа (7 сентября) 1812 года у села Бородино, в 125 км к западу от Москвы. В ходе 12-часового сражения французской армии удалось захватить позиции русской армии в центре и на левом крыле, но после прекращения боевых действий французская армия отошла на исходные позиции.
Объяснение:
Как-то так
Ответ:
Чисельність російської армії 155 тис 200 чол. згідно з підрахунком за архівними даними, що зберігаються на вул. Яузі в м. Москва.
Чисельність французької армії за даними з Версальського архіву 130 000 чоловік і 587 гармат
Початкова позиція, обрана Кутузовим, виглядала як пряма лінія, що йде від Шевардинского редуту на лівому фланзі через велику батарею, названу пізніше батареєю Раєвського, і село у центрі до села Маслово на правому фланзі.
Два фланги російської позиції були явно не рівнозначні. Лівий фланг видавався далеко вперед, його захищала менша за чисельністю Друга армія Багратіона.
Лівий фланг не мав сильних природних перешкод перед фронтом. Нарешті, в тил лівому флангові вела Стара Смоленська дорога. Після втрати 24 серпня (5 вересня) Шевардинского редуту позиція лівого флангу ослабла додатково й стала спиратися тільки на три недобудовані флеші та село Семенівське.
Крім того, розвідка Наполеона доповіла про відсутність на лівому фланзі великих з'єднань росіян (вони ще не знали, що Кутузов вирішив перемістити туди 3-й корпус). Усі ці фактори визначили напрямок головного удару Наполеона, що сконцентрував навпроти лівого флангу майже всі свої наявні сили.
Позиція Кутузова неоднозначно оцінюється військовими істориками. Західні історики в основному вказують на слабкість лівого флангу, що призвела до великих людських втрат, втрати більшості укріплень і, як наслідок, — до подальшого відступу. Російські й, особливо, радянські джерела в основному вказують на особливий задум Кутузова, що змусив Наполеона атакувати саме лівий фланг.
У ніч на 26 серпня (7 вересня) частина російських корпусів була переміщена до флангу, що трохи вирівняло ситуацію й зірвало задум Наполеона. Стрімка флангова атака виросла в кровопролитне фронтальне зіткнення.
Бій за Шевардинський редут
24 серпня (5 вересня) рано вранці російський ар'єргард під командуванням генерал-лейтенанта Петра Коновніцина, розташований біля Колоцького монастиря, за 8 км на захід від головних сил, був атакований авангардом супротивника. Бій тривав кілька годин. Коновніцин відвів війська за річку Колочу й приєднався до корпусів, що займали позицію в районі села Шевардино.
Біля Шевардинского редуту був розміщений загін під командуванням генерал-лейтенанта О. І. Горчакова, що налічував 11 тисяч війська й 46 гармат.
Армія Наполеона підходила до Бородіна трьома колонами. Основні сили — три кавалерійських корпуси Мюрата, піхотні корпуси Даву, Нея та Жюно і гвардія — рухалися Новою Смоленською дорогою. Північніше них наступав піхотний корпус віце-короля Богарне й кавалерійський корпус генерала Груші. Старою Смоленською дорогою наближався корпус генерала Понятовського. Проти захисників редуту було спрямовано 35 тисяч піхоти й кінноти та 180 артилерійських гармат.
Бородінська битва вважається однією з найкривавіших битв 19 століття. За найскромнішими оцінками сукупних втрат, щогодини на полі гинуло 8500 чоловік, або щохвилини — рота солдат. Деякі дивізії втратили до 80 % складу.
Втрати сторін, за різними оцінками, склали:
російська армія — 35 000—40 000 чоловік убитих та поранених, у тому числі 23 генерали.
французька армія — 28 000—35 000 чоловік убитих та поранених, у тому числі 18 генералів.
Через великі втрати й відсутність резервів Кутузов вирішив відвести свої війська.
Здобувши перемогу в Бородінській битві ціною великих людських втрат, французи 14(02) вересня окупували Москву. Французький генерал Ф. Сегюр визнавав, що то була «неповна перемога».
Загальний результат бою оцінюється істориками по-різному. Європейські та деякі російські історики визначають результат, як перемогу Наполеона. В радянській, а також в російській історіографії результат Бородинської битви визначають, як невизначений, або називають «моральною» чи стратегічною перемогою росіян. Відомий прусський військовий спеціаліст Карл фон Клаузевіц зараховував Бородіно «до тих битв, які… не отримали повного розвитку».
Документи свідчать, що після Бородіна російське командування збиралося дати Наполеону ще одну генеральну битву під стінами Москви. Та позиція, вибрана генералом Бенігсеном, виявилася невдалою, тому М. І. Кутузов після наради у Філях 1 (13) вересня вирішив залишити Москву.