літературний процес 70-90рр 19ст
Ответы
Объяснение:
Украïнський народ в XIX ст. перебував у колонiальнiй залежностi вiд
двох iмперiй Росiйськоï та Австро-Угорськоï. Колонiальний гнiт
гальмував духовний розвиток нацiï, стримував культурно-мистецькi
процеси,
Кардинальнi зрушення в громадськiй думцi почали вiдбуватися пiсля
скасування крiпацтва та проведення в Росiï земськоï,
судовоï, освiтньоï та iнших реформ.
Пожвавлення громадського, наукового i культурно-освiтнього життя
вiдбивається у творчостi Iвана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного,
Олександра Кониського, Олени Пчiлки, Михайла Старицького. Вони змалювали
картини переслiдувань украïнськоï iнтелiгенцiï, ворожого
ставлення урядовцiв-шовiнiстiв, зденацiоналiзованого панства i
чиновництва до найневиннiших виявiв украïнськоï духовностi.
Емський указ 1876 р. та урядова iнструкцiя 1881 р. забороняють видання
украïнських книжок, навiть увезення ïх з-за кордону. Багатьох
украïнських дiячiв було заарештовано й вiдправлено в заслання.
Львiв стає центром украïнськоï науковоï й культурно-
освiтньоï дiяльностi. Тут з 1868 р. починає дiяти товариство
Просвiта, з 1875 р. — лiтературне товариство iм. Т. Шевченка, у
мiстах i селах Галичини органiзовуються бiблiотеки, читальнi, драматичнi
та музично-хоровi гуртки. Народовськi журнали Правда (1867 1898), Зоря
(1880 — 1897) та газета Дiло (1880 — 1939) стали трибуною
всiєï украïнськоï лiтератури, сприяли розвитку
критики та публiцистики. За активноï пiдтримки I. Франка та М.
Павлика виходять часопис Громадський друг, збiрники Дзвiн, Молот,
журнали Свiт, Жите i слово.
У Схiднiй Украïнi вдалося отримати дозвiл тiльки на видання кiлькох
альманахiв. Серед них Луна (1881), Рада (1883, 1884), Нива (1885), Степ
(1886), Складка (1887, 1893, 1896, 1897).
Твори украïнських письменникiв з'являлися також у науковому журналi
Киевская старина (1882 1906).
У таких несприятливих умовах доводилося iснувати украïнськiй
лiтературi цього тридцятирiччя. Лiтература неповноï нацiï, за
словами Дмитра Чижевського, змушена була орiєнтуватися головним
чином на селянство як носiя украïнськоï мови. Отож не дивно,
що на перший план висувалася селянська тема. Проте письменники, долаючи
заборони i цензурнi переслiдування, постiйно намагалися здiйснювати
прориви i в iншi сфери суспiльного життя, порушувати проблеми, що
торкалися мiсця i ролi в ньому iнтелiгенцiï, робiтництва,
чиновництва, духiвництва.
Украïнська проза збагачується жанрово. Поряд з оповiданням,
до якого звертаються Г. Нечуй-Левицький (цикл Баба Параска та баба
Палажка), О. Кониський (Народна педагогiя), I. Франко (Задля празника),
Б. Грiнченко (Екзамен, Олеся), з'являється новела з ïï
несподiваними сюжетними поворотами (Лови Панаса Мирного, Липа на межi С.
Ярошинськоï, Самiтня нива Т. Бордуляка), народжується поезiя
в прозi (Морське серце, Хвиля Днiпровоï Чайки). Повiсть
характеризується такими жанровими рiзновидами: Родинно-побутова
(Кандашева сiм'я I. Нечуя-Левицького);
- Соцiально-побутова (Бурлачка I. Нечуя-Левицького);
Iдеологiчно-проблемна (Лихi люди Панаса Мирного, Сонячний
промiнь Б, Грiнчен-
Ка, Юрiй Горовенко О. Кониського);
- Публiцистична (Юрко Куликiв М. Павлика).
Iван Франко на основi iсторичного матерiалу пише повiсть Захар Беркут з
виразними ознаками Утопiï.
На якiсно вищий рiвень пiдноситься романна проза. Серед творiв цього
епiчного виду Соцiальний роман А. Свидницького Люборацькi та Соцiально-
психологiчнi романи Панаса Мирного Хiба ревуть воли, як ясла повнi
?, Повiя. Вiдповiддю на актуальнi вимоги життя став Проблемно-
iдеологiчний роман (Хмари , Над Чорним морем I. Нечуя-Левицького,
Лель i Полель I. Франка