Помогите пожалуйста
Приложения:
Ответы
правельна відповідь
1)1
2)3
Похожие вопросы
Про що думав хлопчик, коли вирішив віддати товаришеві свою річ?Запиши
Товаришів у мене багато — у школі, в нашому й сусідських дворах. Але найбільше я дружу з Ігорем. Ми й живемо в одному будинку, в одному парадному, на одному поверсі, і навчаємось в одному класі, і сидимо за одною партою. Всі кажуть, ніби ми й схожі між собою — як брати.
І справді: обидва біляві, кирпаті, довгошиї, в обох сірі в цяточку очі, веснянки на носах і щоках.
Проте в чомусь і не схожі. Ігор, наприклад, носить черевики тридцять шостого розміру, а я тільки тридцять четвертого, в нього зріст метр і двадцять дев’ять сантиметрів, у мене — на три сантиметри менше. Зате я вмію, як захочу, ворушити вухами, він, однак, скільки не пробував, — не виходить.
Яка в нас дружба — судіть з такої пригоди.
Коли похолодало і випав сніг, Ігореві, щоб не мерзли руки, купили зелені вовняні рукавички. М’якенькі й теплі-теплісінькі.
Я теж захотів такі самі. Мама купила й мені.
Одного разу на великій перерві ми кидалися сніжками. Як подзвонили на урок, припинили гру, вбігли в клас, глянули, а в нас обох немає по рукавичці. В мене — лівої, в Ігоря — правої.
Наступної перерви майже всім класом шукали. Перерили в шкільному дворі геть увесь сніг і не знайшли.
— Ну, куди вона поділася, — сумував Ігор. — Тепер вдома будуть лаяти...
— І мене лаятимуть... — журився я.
Після того вже й учителів мало слухали на уроках. Усе думали про загублені рукавички і про те, як це пояснити вдома.
Мені ще нічого. Мама, звісно, погнівається, обізве гавою-роззявою, потім пересердиться і знову купить нові рукавички. Ще й тато може заступитися. Скаже: «З ким такого не буває?..» Бо він минулої зими також загубив десь навіть не одну, а дві свої шкіряні рукавиці. А ось Ігореві більше перепаде. В нього і мати сердитіша, і заступитися, мабуть, нікому — його ж батько, певно, ніколи не губив рукавиць. Жаль, дуже жаль Ігоря...
«А що, як віддати йому свою рукавичку? — раптом подумав я. — В нього ж права, в мене — ліва. Якраз і буде пара!..»
Авжеж, так і зроблю — віддам свою. Тоді дома не взнають, що він загубив, і не лаятимуть.
Але ж Ігор може й не взяти. Знаю його. Скаже: «Чого це ти мені свою віддаєш? Бери краще мою».
Звичайно, він трохи матиме рацію. Коли я його виручу, Ігореві буде зовсім добре. А мені? Мені — гірше. То хоч одну рукавичку принесу й покажу мамі, менше, може, гніватиметься. А як жодної не матиму, сердитиметься дужче, це ж ясно.
Ні, якщо вже віддавати Ігореві свою рукавичку, то треба, щоб і він про це не знав!..
Так і зробив. Наприкінці останнього уроку засунув тихцем рукавичку в Ігорів ранець, глибоко, на саме дно.
«Ото здивується, як знайде! — тішився я. — Прийде зі школи додому, повитягає з ранця книжки, пенал, тоді — зирк! — аж у ньому й друга рукавичка спокійненько лежить. «І як вона там опинилася?.. Мабуть, хтось із хлопців або дівчат навмисне засунув, щоб покепкувати з мене», — подумає і радий-радий буде, що так щасливо все закінчиться».
Однак вийшло непередбачене, довелося самому дивуватися.
Коли я вдома викладав на стіл із свого ранця книжки та зошити, то разом з ними витяг і зелену вовняну рукавичку. Спершу подумав, що ми з Ігорем переплутали ранці. Таке вже не раз було, бо вони однакові. Щоб цілком переконатися в тому, подивився на зошити. Ні, зошити мої. Значить, не переплутали. А як же тоді в мій ранець потрапила оця рукавичка? Адже я добре пам’ятаю, що засовував її не в свій, а Ігорів.
Стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки! Тепер усе ясно...
Виявляється, Ігор теж хотів мене виручити і засунув у мій ранець свою рукавичку. От комедія!..
Хапаю рукавичку і мерщій до Ігоря. Тільки відчинив свої двері, як відчиняються навпроти і його. Я тримаю в руці зелену вовняну рукавичку, і він держить таку ж...
It was early summer, and the weather was really hot. Tylers mom had to be going to the beach. Tyler was excited. He could not wait to practice his swimming skills. Dad had to work, so he was not going to be able to go along. The drive to the beach was just an hour away. Mom said they would spend the day swimming, and the big treat of their dinner. Tyler helped his mom unload the beach blankets, his sand toys, and some snacks. The waves look really high! "Tyler Mom found a good spot on the sand that was close to the water and put the blankets down and set up some chairs. Gary and asked Tyler if he wanted to build a sand castle with him. "Sure," said Tyler. His boys started talking to Tyler's mom about school, work, and things moms. built a great sand castle. "They decided to head for the water." Be careful, shouted Gary's mother. "We will," Gary shouted back. The boys were running in and out of the water and jumping through the waves laughing. They were having a great time. Suddenly, they ran to jump in a big wave, but Tyler could not find Gary. Tyler was looking around. Tyler sprang into action and remembered the ifesaving skölls he learned at his swimming pool at the local pool. I got to get to Gary thought Tyler. Tyler swam to where Gary was and he put his arm around him and told him to hold on tight. Just then the lifeguard spotted them. He rushed to the water and took over. He was able to get Gary from Tyler and bring him safely back to shore. Gary's Mom was so scared, but she realized if Tyler's quick action, Gary may have drowned. Gary and his mom thanked Tyler for his fast thinking and great swimming skills. That night Gary's mom invited Tyler and his mom to go to dinner with them. "It's my thank you treat," said Gary's mom. Not only did the boys become friends, but their moms did as well найдите правильные и не правильные глаголы
